Безмовні свідки війни. Долі тварин донецької передової

Нарешті діставшись до місця призначення, волонтер поспіхом забігає у двір та гукає. Зазвичай, вони виходять уже на людський голос. Раптом, повернулися господарі. Або завітали ті добрі чоловіки у формі, які інколи їх підгодовують. Чи поруч якась небезпека — завжди треба визирнути ніс та перевірити. Але не цього разу. Ніхто не вийшов.

Волонтер прочісує увесь двір у пошуках собак, за якими вони сюди приїхали, щоб евакуювати з прифронтової Донеччини. Про Мотю, Лізу та Рекса раніше дбали військовослужбовці. А коли їх відправили на інші позиції, вони звернулися до волонтерів благодійної організації UAnimals, знаючи, що вони евакуюють тварин із прифронтових територій.

Здебільшого вони завжди встигають. Однак не в цей раз. Прочесавши двір, волонтер бачить деревʼяну собачу будку і вирішує зазирнути туди. Всередині декілька шматків тканини, на яких на бочку лежить пухнастик. Волонтер гукає її. Але собака вже не дихає.

Мотя, Ліза та Рекс були не молоді — 9, 10 та 14 років. Одна з них померла з невідомої причини. Відчуваючи слабкість, чи то розуміючи своє положення, вона прийшла до будки, зайшла до неї та лягла на купу підстилок. І заснула. Міцно.

Інших двох собак волонтери забрали. Їх привезли на перетримку до одного з притулків Чернігова. Якщо пощастить, їм знайдуть родини.

***

Алабаї Марчик та Гайка жили зі своїм господарем у Кураховому. Коли фронт стрімко почав наближатися до міста, їхній господар виїхав. Собак залишив на території будинку. Деякий час їх підгодовував та доглядав сусід. Та коли в його будинок стався приліт, він прийняв рішення виїжджати. Перед евакуацією чоловік звернувся до волонтерів UAnimals з проханням допомогти в евакуації алабаїв. Адже кожне життя важливе.

Собаки виявилися тактильними та лагідними. Вони самостійно заходили в клітки, ніби відчуваючи, що їм допомагають. Волонтери підгодовували їх під час дороги та давали водички. Як виявилося, Гайка очікує щенят.

Марчика евакуювали до Ірпеня, а вагітну Гайку — до ветеринарної клініки в Києві, де вона успішно народила трьох цуценят. Разом із дітками матусю направили до притулку зооволонтерки Тетяни Нельги в Павлиші Кіровоградської області.

***

Це лише дві історії із сотень, які щоденно трапляються на прифронтових територіях Донеччини. UAnimals, як і інші зоозахисні організації, щоденно займаються порятунком усіх тварин із лінії фронту. Вивозять як домашніх тварин, так і диких — із зоопарків чи лісів.

Через повномасштабне вторгнення росії страждають не лише люди, а і тварини. Колись домашні улюбленці, а зараз вони — покинуті в зоні бойових дій. Якщо раніше в містах Донеччини були організовані притулки чи місця перетримки для безпритульних тварин, то зараз вони вимушені зачинятися або евакуйовуватися через наближення лінії фронту. Страждають тварини й у зоопарках. Ті, які опинилися в окупації, страждали від рук окупантів. А ті, хто залишаються на прифронтових територіях, вимушені переживати стрес через обстріли.

У притулках і ветеринарних клініках бракує ресурсів, щоб допомогти всім постраждалим. Через початок повномасштабної війни в Україні кількість собак і котів зросла у притулках у середньому на 60 %. У тилових областях кількість тварин збільшилася на 20–30 %, а в притулках, що в прифронтових регіонах, — на 100 %. До такого дослідження прийшов центр «Соціоінформ».

Східний Варіант розповідає сумні, і водночас неймовірні історії порятунку та адаптації тварин із Донецької області

Фіксують злочини

Повномасштабне вторгнення для зоосвіту Донеччини почався з трагедії у Ямпільському зоопарку. Страусова ферма та Ямпільський зоопарк розташовувалися в Лиманському районі недалеко від районного лісництва. До початку повномасштабної війни тут жили ведмеді, верблюди, антилопи, дикі кабани, вовки, бізони, нутрії, лані, дикобрази, борсуки, олені, коні, ослики, лебеді, павичі, пелікани, фазани.

У квітні 2022 року територія зоопарку потрапила під російську окупацію. Коли його звільнили наприкінці вересня під час українського контрнаступу на Слобожанщині, стало відомо про жахливі речі, які вчиняли окупанти з тваринами. Коли за 10 днів після звільнення Лиману та Ямполі до зоопарку приїхали волонтери, вони побачили жахливу картину: скелети замордованих тварин, убиті верблюди, шматки шкіри, кісток, м’яса, розкидані по території зоопарку.

Коли люди евакуйовувалися, деяких тварин відпустили, вони бігали селищем, їх підгодовували місцеві мешканці. А коли прийшли окупанти, то почали вживати тварин у їжу. По всій території зоопарку волонтери знайшли кістки та залишки шкіри. За час окупації Ямпільського зоопарку загинули віслюки, страуси, бізон, два верблюди, поросяти, птиці та вовки.

Вовки, кажуть місцеві, були ручними. Вони загинули в закритих вольєрах, тримаючи в лапах свою пусту миску.

Тих тварини, які вижили, зооволонтери команди «VETMARKET Pluriton» евакуювали до Дніпра, де надали їм необхідну допомогу.

Діляться домівкою

Щоб допомагати тваринам, не обовʼязково мати громадську чи благодійну організацію. Це доводить краматорчанка Ольга Паршина, яка з дитинства опікується безпритульними тваринами. До та після початку повномасштабного вторгнення вона надає притулок тим, хто його потребує. А для того, щоб вмістити ще більше тварин, поставила за мету побудувати у дворі власного дому вольєри.

На початку повномасштабної війни вдома в Ольги було девʼять цуценят, одна доросла собака, вісім кошенят, два коти з інвалідністю спини та чотири пацюки. Жоден із них не був покинутий.

Першу тваринку вона принесла додому, коли їй було 14 років. Забирала всіх, несла додому, лікувала та знаходила нових господарів. Ольга пригадує, що вже тоді їй було важливо, щоб нова родина для тваринки була відповідальною та люблячою. Тому після прилаштування ще деякий час ходила в гості, щоби побачити, як живе тваринка й чи все в неї гаразд.

Після 24 лютого були думки про евакуацію. Але коли загострилися бої та люди масово виїжджали, додому до Ольги потрапляло все більше тварин. І кожен ставав неначе дитина. Окрім собак та котів вдома, Ольга підгодовує ще тих, хто живе на їхній вулиці. Місцеві собаки, уже знаючи, що Ольга винесе їм смачненького, щодня прибігають до її двору.

Інші тварини, яких доглядає Ольга, перебувають у неї на дачі. Туди вона їздить щовихідних.

Ольга готова й далі приймати тваринок, але для цього треба більше місця та можливостей. Для цього мріє побудувати у власному дворі вольєри для перетримки собак і котів. Такі приміщення пофарбують та утеплять, там тварини будуть їсти та відпочивати, а більшу частину часу — проводити на свіжому повітрі. Планується окрема зона карантину.

Побудова одного вольєру може обійтися в 60 тисяч гривень. Таких грошей в Ольги та її родини немає. Тому доводиться по краплині збирати самостійно та сподіватися на допомогу небайдужих людей.

Вивозять якомога далі від небезпеки

З 2018 року мешканка Мирнограду Світлана Остапкова почала допомагати тваринам. Спочатку приносила їх додому, де лікувала та доглядала. А коли тварин стало вже настільки багато, що не було вільного місця, вона продала свій бізнес та придбала окремий будинок для облаштування там притулку.

Якщо на початку повномасштабного вторгнення у Світлани було 100–150 тварин, то зараз — близько 400. Це коти й собаки. Частина з них хворі, похилого віку чи мають інвалідність. Для кожного треба виділити час та окремий догляд.

Влітку лінія фронту стрімко наблизилася до Мирнограда та Покровська. Світлана прийняла рішення евакуювати всіх тварин. У цьому їй допомогали волонтери та благодійні організації, які майже одразу погодилися вивозити собак та котів. А за кілька днів після останньої евакуації в притулок прилетіла ворожа ракета.

Тварин евакуювали до Дніпропетровської та Вінницької області. Зараз вони перебувають у тимчасовому місці перебування — фактично ангарі, де немає ніяких умов. Тому зараз Світлана збирає кошти на новий притулок. Водночас намагається вижити на новому місці. Одна тільки оренда приміщення для евакуйованих тварин вартує 25 тисяч гривень. Додатково гроші потрібні на корм, ліки, зарплати помічників та сплату комунальних послуг.

В евакуації тварин Світлані допомагали волонтери Михайло Поришев, Євген Тузов, Ольга Зайцева, благодійний фонд «Україна в Серці» та громадська організація UAnimals.

UAnimals почала займатися евакуацією тварин із початку повномасштабного вторгнення. Станом на зараз працює дві евакуаційні команди, які регулярно їздять у прифронтові населені пункти, щоб вивезти тварин. У Донецькій області ситуація вкрай важка, ділиться керівниця відділу стратегічних ініціатив UAnimals Ольга Чевганюк, однак волонтери продовжують працювати.

«На жаль, лінія фронту постійно рухається, міста та села знищуються, люди виїжджають. Кількість тварин на вулицях зростає. Коли стається масова евакуація, залишається багато тварин. Часто ми отримуємо запити від людей, які не виїжджають, тому що не хочуть залишати своїх улюбленців. У таких ситуаціях виходить, що наша команда рятує не тільки тварин, а й людей. Багато запитів отримуємо від військових, тому що саме вони в прифронтових областях надають прихисток тваринам. А коли покидають позиції, то не знають, куди їх діти. Тому ситуація достатньо складна, потрібно багато ресурсу, сил. І звісно, що всі операції є ризикованими для життя нашої команди», — розповідає Ольга Чевганюк.

UAnimals приймають заявки на вивіз тварин через офіційний сайт чи телеграм-бот. Менеджери уточнюють місце перебування тварин, їхню кількість, маршрути, як до них дістатися, щоб максимально ефективно спланувати поїздку. Адже чим більше тварин вдасться вивезти — тим краще.

За одну поїздку команда може вивезти різну кількість тварин, залежно від їхнього розміру. В UAnimals вірять: «Кожне життя важливе». Тому стараються нікого не полишати і якомога швидше рушати на допомогу. Займаються евакуацією навіть диких тварин.

«Нещодавно з Покровська ми вивезли двох ведмедів та двох левів. Зараз таких тварин набагато менше на Донеччині. Основний бум їхньої евакуації прийшовся на початок повномасштабного вторгнення. Але заявки досі є. Здебільшого це приватні чи державні зоопарки, які до цього не займалися евакуацією своїх тварин. Ми погоджуємося евакуювати їх за умови, що ці тварини більше не експлуатуватимуться. Під час евакуації тварину вводять у спеціальний стан, щоб її можна було транспортувати. Далі їх привозять до притулку зооволонтерки Наталі Попової, вона перевіряє їхнє здоровʼя», — відзначає Ольга Чевганюк.

Водночас, коли команда їде на прифронтові території, обовʼязково бере із собою корми для тварин. Їх залишають людям, які ще не виїжджають, щоб ті підгодовували хвостиків, яких не встигли ще евакуювати. Також UAnimals має ветеринарну місію. На прифронтові території їдуть спеціальним автомобілем зі спеціалістами, які надають пораненим та хворим тваринам медичну допомогу: операції, стерилізації та догляд.

Команда UAnimals евакуює тварин до центру чи заходу України. Дорога довга, тож нерідко тварин залишають відпочити на деякий час у притулках тимчасового розміщення. А потім — знову дорога.

Притулки, у яких залишаються тварини, заздалегідь проходять перевірку. Ольга Чевганюк каже, що для UAnimals важливо, щоб місце було комфортним для тварин, з усіма потрібними дозволами та документами. Тільки після «верифікації» притулку, громадська організація починає з ним співпрацювати та може надалі залишати тут евакуйованих тварин.

«Ми оплачуємо стерилізацію, чіпування, медичну допомогу, лишаємо корми. На жаль, станом на зараз усі притулки переповнені. Можна сказати, що місць фактично немає. І кожного разу, рушаючи на прифронтові території, ми ходимо межею. Цьому передує певна робота з пошуку притулків із вільними місцями. Нам щастить мати партнерів-притулків, які знаходять домівки тваринам, і через це ми можемо продовжувати вивозити», — пояснює Ольга Чевганюк.

З початку повномасштабного вторгнення волонтери UAnimals евакуювали з прифронтових територій понад 5800 тварин. Робота триває.

Піклуються, будучи навіть в евакуації

Історія Бахмутського товариства захисту тварин «Лада» почалася у 2011 році. Команда волонтерів обʼєдналася, щоби надавати допомогу безпритульним тваринам: лікувати, стерилізувати, вакцинувати, реабілітувати травмованих, прилаштовувати в родинии. Для цього облаштували спеціальний реабілітаційний майданчик, де постійно перебувало понад 100 собак. Частина з них з інвалідністю, похилого віку чи з психологічними травмами через жорстоке з ними поводження.

На початку повномасштабного вторгнення в Бахмутському товаристві «Лада» було 152 тварини. Спочатку про евакуацію не думали, зазначає керівниця товариства Марина Шажко. Та після перших масованих обстрілів, під час одного з яких загинула собачка із символічним іменем Лада, рішення прийшло само.

«Ми зрозуміли, що це — знак. Що треба якнайшвидше рятувати життя тварин. Евакуація проходила в один день — 28 вересня 2022 року. Допомагали два евакуаційних екіпажі («Breaking the chains» і «Порятунок тварин Харків»), а також сімейна пара волонтерів із Києва — Зоя Шкурко та Дмитро Підтуркин). Ми змогли вивезти всіх тваринок притулку», — розповідає Марина.

Притулок вивезли до Дніпропетровської області, де він розташовується і зараз. Тільки за його оренду доводиться щомісячно сплачувати 15 тисяч гривень. Марина зізнається, що притулок продовжує працювати тільки завдяки донатам небайдужих людей та власним коштам.

«За час евакуації ми пройняли ще понад 70 тварин із зон бойових дій. Зараз у притулку 207 тварин. Уже тричі за допомогою фонду UFA та лікарю Воротнікову проводили стерилізацію наших хвостиків. Займаємося відправкою кормів до опікунів Донеччини та Дніпропетровщини», — каже керівниця товариства.

***

Курахівське товариство захисту тварин «Теремок» почав працювати у 2016 році. Команда небайдужих людей помітила в місті гостру проблему з безпритульними нестерилізованими тваринами, яких дедалі більшало. Починалося все з невеликого майданчика для перетримки. Волонтери та волонтерки все створили власними силами та коштом. Самостійно відловлювали тварин, стерилізували, доглядали після операцій, допомагали пораненим та хворим. Тваринкам завжди намагалися знайти родини. За перші два роки роботи, пригадує волонтерка товариства Наталія, вдалося прилаштувати 50 собак та 40 котів.

У 2017 році «Теремок» виграв невеликий грант, який направив на стерилізацію та лікування тварин. Інтенсивна робота призвела до того, що перед початком повномасштабного вторгнення в Кураховому не лишилося нестерилізованих безпритульних тварин. Хаотичне розмноження вдалося зупинити.

«На початку 2022 року в нас була налагоджена робота з благодійними організаціями та міською радою. Наприкінці 2021 я захистила проєкт у міській раді про регулювання чисельності безпритульних тварин. І міська рада мала нам виділити кошти. Ми вже відкрили рахунки, були готові, однак почалася повномасштабна війна. Постало питання евакуації», — ділиться Наталія.

Усіх тварин, які перебували на перетримці в товаристві «Теремок», встигли евакуювати ще у 2022 році. Наталія пригадує, що в них було 80 собак та котів. Частина з них поїхали до Дніпра в притулок «Друг», а інша частина — до Кропивницького в «Бім».

Декому з тварин вдається знайти родину. Якщо ні, то вони залишаються в притулках. Їх годують та дбають, однак найкраще, що може статися для хвостиків — це опинитися у власній, теплій та люблячій родині.

Наталія втратила в Кураховому рідний дім. Зараз вона й далі займається допомогою тваринам. Особливо тим, кого волонтери привозять із прифронтової Донеччини. Бо по-інакшому не може. Багато хвостиків рятують українські військовослужбовці. Займаючись обороною, нерідко вони можуть прихистити в себе кошеня або цуцика. Іноді їх забирають до себе, а якщо не можуть, то звертаються до волонтерів із проханням подбати про них.

«Наші військові великі молодці. Велика їм за це подяка. Виконуючи такий складний обовʼязок, вони не забувають про тварин. Вони дають їм прихисток прям у себе на позиціях — у бліндажах. Діляться їжею, теплом, турботою. Натомість собачки чи котики звикають до них і так само відповідають любовʼю», — розповідає Наталя.

Та не завжди люди так відповідально ставляться до порятунку тварин. Не одноразово лунали історії, як господарі, виїжджаючи, залишають своїх котів чи собак зачиненими в домівках, або на повідках. Тварина приречена страждати від голодної смерті. Пощастить тільки, якщо сусіди побачать їх та повідомлять про це благодійників.

Наталія розповідає, що без кусачок волонтери на прифронтові території не рушають. Доводиться різати замки, лізти через ворота, ламати вольєри — тільки-но врятувати невинну душу.

Такі випадки неодноразово бачив волонтер Євген Тузов. Він займається евакуацією людей із прифронтових територій. Та кожного разу, як у машині лишається вільне місце, бере із собою декількох собак чи котів.

Тварини, яких господарі залишають зачиненими в домівках чи сараях, — одна з найжахливіших для волонтерів. Євген не може розповідати про таких людей без нецензурної лайки. Він каже, що це великий злочин проти людяності та приклад невідповідальності.

«Ці тварини не заслуговують на таке. Ти хоча б відпусти їх! Хай ці собаки з котами хоча б якось виживають, як це було під Авдіївкою, як це було в Лимані. Але вони хоча б залишатимуться на волі, живими, із шансом на існування. У таких котів та собак не залишатиметься нічого, як їсти мертві тіла. І це вже звична картина в містах, де проходять бойові дії. Такого багато вже надивилися», — ділиться Євген Тузов.

Подібний досвід мають і волонтери UAnimals. Вони вимушено перебираються через паркани, щоб звільнити чи відвʼязати тварину. Однак, каже Ольга Чевганюк, не варто забувати й позитивні історії, коли люди, навпаки, не полишають тварин та не готові виїжджати без них:

«Піклування про тварин під час повномасштабної війни в Україні є унікальним явищем, якого у світі раніше не було. Є певним історичним прецендентом, коли величезну кількість тварин не полишають, а евакуюють, шукають родини, вивозять за кордон. Це питання підняте, і воно надходить як від волонтерів, так і від мирних мешканців».

Ольга відзначає, що в Україні хороше законодавство про відношення до тварин, однак відсутнє його виконання. Однак досвід українців є унікальним, якщо говорити про порятунок хвостиків під час повномасштабних бойових дій. Водночас варто й далі наголошувати в Україні про потребу ідентифікації домашніх улюбленців, популяризацію адопції (прилаштування в родини) та зміну ставлення до породистих та непородистих тварин.

Днями в Україні якраз запустили Єдиний державний реєстр домашніх тварин, який мусить запобігти поширенню небезпечних хвороб, наблизити українське законодавство щодо поводження з тваринами до європейського та сформувати культуру «відповідальних власників». У реєстрі господарі зможуть залишати інформацію про тварину: кличку, опис, інформацію про вакцинацію та біостерилізацію, контакти власників. Таке рішення допоможе розуміти українській владі, скільки домашніх тварин є в країні, а також поступово розвиватиме обовʼязок відповідальності українців за власних улюбленців.

Питання безпритульних та покинутих тварин буде гострим в Україні протягом усієї війни. Та, дійсно, не варто забувати про людей, які вже 2,5 роки займаються порятунком невинних душ, попри небезпеку та нестачу ресурсів. Волонтери, працівники притулків, ветеринари та просто небайдужі люди щодня ризикують своїм життям, щоб евакуювати тварин із зон бойових дій, забезпечити їх лікуванням і знайти їм новий дім. Завдяки їхнім зусиллям сотні хвостиків уже отримали шанс на життя, любов і турботу.

Де шукати допомогу в евакуації тварин з Донеччини?

Звернутися за допомогою в евакуації тварин з Донецької області можна за контактами: 

До UAnimals: 

На офіційному сайті UAnimals та через телеграм-бот. 

До «Порятунок тварин Харків»: 

Через офіційну сторінку у Facebook. 

Як підтримати зоозахисників у їхній місії з порятунку тварин?

UAnimals через офіційний сайт або за реквізитами: UA513052990000026003016227963 

«Порятунок тварин Харків» через монобанку або за банківськими реквізитами. 

***