"Мій дім помістився в чашку": що відомо про кампанію підтримки українців із ТОТ від Helping to Leave
Благодійна організація Helping to Leave запустила кампанію підтримки переселенців із назвою «Мій дім помістився в чашку». Східний Варіант дізнався, як вона допоможе українцям, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).
Helping to Leave з початку повномасштабного вторгнення допомагає українцям та українкам виїжджати з ТОТ. Волонтери та волонтерки інформують про способи та маршрути виїзду, надають консультації, допомагають інтегруватися людини, коли вона опиняється на вільній території. За час їхньої роботи силами організації було евакуйовано майже 20 тисяч людей, понад 45 тисяч людей отримали фінансову, гуманітарну, психологічну допомогу та допомогу виїзду на безпечну територію. Зараз волонтери та волонтерки безплатно евакуюють людей із підконтрольних територій Херсонської, Харківської, Запорізької, Донецької областей
Нещодавно благодійна організація запустила кампанію «Мій дім помістився в чашку», щоби підтримати українців, які вже виїхали, та тих, хто досі перебуває на ТОТ. Докладніше про це в матеріалі
«Хрестик — єдине, що нагадує про дім»
Яніна народилася в Маріуполі, але за п’ять років до повномасштабного вторгнення переїхала до Києва, де живе й зараз. Коли почалася велика війна, уся її родина — дві бабусі, старша сестра та розлучені батьки — залишалася в Маріуполі. Перші дні Яніна розмовляла з ними телефоном, а ті переконували її, що все добре й що місто відібʼють. Проте на початку березня російська армія захлопнула клешні навколо Маріуполя та зруйнувала його інфраструктуру. Звʼязок зник. А сотні тисяч цивільних людей опинилися в смертельній пастці.
Батько Яніни пережив 2 інсульти й вже 9 років, як паралізований. Турботу про нього взяла на себе його мама, бабуся Яніни. Дівчина 52 дні не мала з ними зв’язку й не знала, чи живі вони.
Яніна шукала батька та бабусю всіма можливими способами: писала волонтерам, зв’язувалася з людьми, які жили поруч, телефонувала до поліції. Під час пошуку вона дізналася, що їхній будинок частково вигорів. Через майже 2 місяці дівчина майже склала руки й почала вірити в найжахливіше.
На 52-й день, як вона не мала звʼязку з батьком, якраз у день його народження, Яніна отримала повідомлення у Viber з найщасливішими словами в житті: «Тато живий. Його евакуювали до медичного закладу в Новоазовськ». Вийшло зідзвонитися з ним уперше за довгий час. Їй повідомили, що його переводять на постійне перебування до лікарні в Макіївці.
Потім був тиждень тиші. Яніна знову почала пошук батька. Через так звані «моз днр» вона знайшла контакти лікарні та знайшла людей, які могли провідувати його.
«Через 15 днів зі мною на зв’язок вийшла мама та розповіла, що це вона евакуювала тата до Макіївки. Вона ходила до його будинку кілька разів, та не могла знайти. І востаннє таки знайшла в під’їзді. Вона зайшла з ліхтариком і побачила тата — він лежав на матраці, на бетонній підлозі, напіводягнений, весь брудний. Зрозуміло, що за паралізованою людиною ніхто особливо не доглядатиме. Мама ще кілька разів бігала до нього, приносила речі, їжу. 17 квітня вона натрапила на волонтерів і відправила тата з ними до Новоазовська», — розповідала Яніна для Helping to Leave.
Спочатку дівчина допомогла вивезти з Маріуполя до Риги маму, сестру та бабусю. Довгий час вона не знала, як почати евакуацію батька. Приватні перевізники пропонували божевільні суми в доларовій валюті. А потім вона написала в організацію Helping to Leave, волонтери якої прийняли її заявку. Яніна пригадує, що це була довга процедура, до якої залучили безліч волонтерів, доглядальниць та перевізників. Спочатку батька Яніни з Макіївки вивезли до Бердянська, де він залишався декілька днів. А потім його вивезли прямісінько до Києва, де його чекала донька.
Ця історія дуже складна. Здавалося б, що евакуювати маломобільну людину з окупації майже неможливо. Батько Яніни пережив велике потрясіння через блокаду та довгі переїзди з міста до міста. Але зараз він нарешті зі своєю дочкою в безпеці.
З окупації її батько вивіз «хрестик». Він оберігав її батька під час такого важкого випробування. Тепер він у Яніни. Це єдина пам’ять про її рідний будинок.
«У всіх нас є річ, яка повертає нас спогадами додому»
Виїжджаючи з ТОТ на підконтрольні території, українці зіштовхуються з багатьма проблемами: відновлення чи оформлення документів, пошук житла та роботи, інтеграція у вільне середовище. Водночас українці з ТОТ можуть відчувати себе «не у своїй тарілці», мати провину перед іншими співгромадянами за те, що певний час жили в окупації.
Покидати свою рідну домівку, навіть якщо вона в окупації, для них тяжке випробування. Адже вони не знають, коли відвідають її наступного разу. Можливо, що ніколи. А українці, які залишаються в окупації, інколи навіть попри велике бажання не виїжджають через страх та невпевненість. Адже покидати ТОТ через російські кордони (що є єдиним шляхом виїзду на цей момент) дуже небезпечно.
Кампанія «Мій дім помістився в чашку» має за мету підтримувати як українців, які виїхали, так і українців, які залишаються в окупації. Helping to Leave публікуватиме історії успішного виїзду, сподіваючись, що вони допоможуть українцям наважитися виїхати на підконтрольні території.
«Назва кампанії — це такий теплий образ речі, яку ми беремо із собою на згадку про дім. Це можуть бути різні речі. І це така об’єднувальна річ для всіх українців: з досвідом окупації чи без. Для тих, хто не може повернутися додому, ці речі стають безцінними. Одна з наших колег згадала свою історію і свою чашку, яка нагадує їй рідне місто, яке зараз в окупації. Цю історію оформила в концепт для нас креативна лідерка Марина Чернявська. Ми почали рухатися в цьому напрямку та обрали саме таку назву для нашої кампанії», — розповідає представниця Helping to Leave для Східного Варіанта.
Завдяки кампанії Helping to Leave планує поширювати історії про українців, що успішно виїхали з ТОТ. Вони здатні розказати більше про випробування та стан цих людей, а також дати надію тим, хто залишається в окупації.
«Ми розраховуємо, що саме близькі, друзі, знайомі зможуть розказати ці історії тим, хто в окупації. росіяни блокують безліч каналів комунікації й напряму звʼязатися з людьми там важко. Але є способи безпечної комунікації. І ми сподіваємося, що вони почують і зрозуміють, що їм варто виїжджати, що ми їх чекаємо, що це наші люди, і ми від них ніколи не відмовимося», — каже представниця Helping to Leave.
Дізнатися більше про кампанію та про організацію Helping to Leave можна за посиланням.
***
Нагадаємо, що Східний Варіант запустив гарячу лінію “HelpPrint” для мешканців прифронтових і тимчасово окупованих територій. На цей канал зв’язку можуть звернутися люди, які потребують підтримки, допомоги або ті, хто бажають безпечно поділитися інформацією чи своєю історією. Також у Східного Варіанта працює сайт-дзеркало, який обходить блокування російських окупантів без VPN.