«Після служби»: де ветеранам та ветеранкам зі сходу України шукати підтримку

Може здатися, що після звільнення зі служби ветерани та ветеранки автоматично повертаються до «цивільного» життя та нічого не потребують. Насправді ж, це лише початок нового й не менш важкого етапу. Частина з них — отримала інвалідність унаслідок війни, ще частина — потребує постійного безперервного лікування та реабілітації. При цьому ветерани та ветеранки шукають роботу з гідною заробітною платою. Викликом стає психологічна адаптація. І на превеликий жаль, держава не може закрити всі запити та потреби.

Східний Варіант завітав до благодійного фонду «Після служби», щоб дізнатися про їхню діяльність та як вони допомагають ветеранам та ветеранкам.

«Тривала реабілітація частіше за все лягає на плечі родини військовослужбовця»

Благодійний фонд «Після служби» був заснований у 2022 році, коли країна перейшла на «воєнні рейки». Після початку повномасштабного вторгнення тисячі українців та українок долучилися до Збройних сил, щоб захищати Батьківщину від російських окупантів. На превеликий жаль, інтенсивні бойові дії завдають значних втрат. Частина захисників і захисниць, які повернулися зі служби додому, отримали інвалідність. Хтось потребує постійного догляду, а хтось — допомоги в працевлаштуванні та психологічній підтримці.

«З початку повномасштабного вторгнення росії запити на допомогу військовослужбовцям суттєво виросли. Уся наша команда так чи інакше дотична до війни та фронту. У когось воює родич чи родичка, у когось у родині ветерани чи ветеранки, хтось волонтерить на постійній основі. Це нас і об’єднало у 2022 році — бажання допомагати тим, хто на фронті, і тим, хто вже повернувся. Коли діяльність почала масштабуватися, був офіційно зареєстрований фонд «Після служби», який направив сили на підтримку ветеранів та ветеранок», — розповідає директорка фонду Анастасія Зарічна.

За майже 12 років російсько-української війни, зокрема її повномасштабної фази, до фронту стали дотичними сотні тисяч людей. Тільки на зараз в Україні налічується 1,5 млн ветеранів, з них понад 130 тисяч мають інвалідність унаслідок війни. Статус учасника бойових дій мають понад 1,3 млн осіб. Беззаперечно, що цифри й надалі збільшуватимуться.

Один із найбільших викликів для ветеранів та ветеранок, які проходять лікування через отримані травми, це реабілітація. Інколи вона може тривати три-чотири роки чи навіть більше. Якщо військовослужбовець звільняється зі служби й отримує інвалідність через війну, він може претендувати на одноразову виплату від держави через отриману шкоду для здоров’я. Якщо отримана І група інвалідності — то це 1,2 мільйона гривень (400 прожиткових мінімумів), II група — 908 тисяч гривень (300 прожиткових мінімумів), III група — 757 тисяч гривень (250 прожиткових мінімумів).

Ще протягом року після звільнення зі служби ветеран чи ветеранка може претендувати на виплату бойової заробітної плати (приблизно 100 тисяч гривень) протягом одного року. Але така виплата призначається, якщо людина стаціонарно проходить лікування та реабілітацію. Щоб надалі її отримувати, слід час від часу проходити обстеження, яке має підтвердити, що людина дійсно потребує подальшої медичної допомоги. Після одного року, навіть якщо потреба в допомозі залишається, все лягає на плечі родини.

У випадку важкої травми (спінальної чи черепно-мозкової) таких коштів може бути недостатньо й на реабілітацію в місяць може йти від 100 до 200 тисяч гривень. Не враховуючи закупівлю ліків, спеціалізованого харчування, додаткового догляду тощо.

Тому родини починають шукати благодійні фонди, які можуть допомогти в лікуванні, надсилають одразу декілька заявок. Напрямком реабілітації та медицини у фонді «Після служби» займається Юлія Мовчан. Вона розповідає, що їхній фонд допомагає переважно з важкими травмами, які потребують тривалої та коштовної реабілітації.

«Є ветерани, які вже четвертий рік перебувають на реабілітації. Є важкі випадки, покращення стану людини відбувається маленькими кроками, але це відбувається і ми радіємо кожному позитивному зрушенню. Дехто вважає, що немає сенсу лікувати важкі випадки, але сенс є завжди. Тому ми намагаємося постійно бути на звʼязку з нашими ветеранами, шукати для них можливості медичної допомоги, збираємо інформацію про всі покращення радіємо разом за них», — розповідає Юлія Мовчан.

Особливо важко доводиться ветеранам, які є переселенцями. Через тимчасову окупацію чи руйнацію житла, родина вимушена витрачати гроші ще й на житло, що є додатковим фінансовим навантаженням.

«У таких випадках ми намагаємося звʼязатися з місцевими чи обласними адміністраціями, шукаємо місця для родини, намагаємося розв'язати це питання, однак для родин це дуже важко. Адже щоби перебувати на реабілітації, це має бути не просто село або селище, а місто, де є реабілітаційні центри або хоча б профільні лікарні. Якщо в родини закінчуються гроші на лікування, їх можуть попросити звільнити реабілітаційний центр і це також дуже важко. Інколи нам телефонують дружини ветеранів, щоби просто виговоритися. Їм треба з кимось поділитися переживаннями та емоціями, бо кожен день вони намагаються триматися».

Юлія Мовчан каже, що вони в благодійному фонді бачать усі проблеми, які виникають у системі реабілітації українських військовослужбовців. І направляють сили на їхнє подолання в кожному індивідуальному випадку.

Яхтинг, дайвінг та аргентинське танго

Не менш важливим для ветеранів, ветеранок та їхніх родин є якісне дозвілля, яке допомагає відволіктися, розважитися та покращити стосунки. У фонді «Після служби» таким напрямком займається Олена Щербина. Вона втілює в життя найрізноманітніші ідеї для емоційного та психологічного відновлення. Наприклад, щотижня в офісі фонду в Києві проходять вечори аргентинського танго. Так само щотижня для ветеранів проводять заняття з дайвінгу на одній із локацій столиці. А під час теплого сезону є можливість прокотитися на хвилях Дніпра на яхті.

Ветеран та експолонений Артем знайшов до вподоби собі заняття з дайвінгу та яхтингу й тепер є одним із постійних відвідувачів. Він зізнається, що інколи приходить до офісу фонду, щоби просто попити кави чи чаю з дівчатами, поспілкуватися та добре провести час.

«Усе почалося з того, що мене запросили на дайвінг. Мені сподобалося і тепер ходжу щотижня. Також ходив на яхтинг та сапсерфінг — це катання на дошці на відкритих водоймах. Воно все дуже цікаво, мені сподобалося. Я служив у 23 загоні морської охорони як командир малого катера морської охорони. І мені дуже подобаються такі водні заходи», — ділиться Артем.

Для ветеранів, ветеранок та їхніх родин проводять майстер-класи та тренінги. Наприклад, з виготовлення воскових свічок, зі створення різдвяного павука, з акторської майстерності. Для поціновувачів музики влаштовують музичні вечори, де кожен може заграти на гітарі, фортепіано або співати. Невідмінною частиною дозвілля є також арттерапія та майстер-класи із живопису. Тож розкрити свої таланти зможе кожен і кожна.

«У нас проходять екскурсії містом Київ, проводять іпотерапію — заняття ветеранів із конями на ранчо. Також проводять кіновечори й перегляди фільмів із психологом. Ми обираємо цікаві кінострічки, дивимося їх, у будь-який момент можемо призупинити перегляд і поділитися своїми думками щодо побаченого: чого герой вчинив так, а не інакше, чому сказали саме ці слова одне одному, якими мотивами керуються головні герої і так далі. Такі перегляди займаються більше часу, ніж зазвичай, але це класна можливість відрефлексувати, висловити свої думки», — розповідає Олена Щербина.

У фонді постійно намагаються думати над новими форматами, щоб ветеранам та їхнім родинам було цікаво. Ті заходи, які подобаються найбільше, залишають на постійній основі. Нещодавно ветерани та їхні родини були в пʼятиденному ретриті в Бакотській затоці — локація із затопленим селом на Хмельниччині, де водночас відкривається мальовничий вид на небокрай. Для учасників провели історико-культурні екскурсії, воркшопи з відкриття власної справи, арттерапію та багато іншого.

«У нас був цікавий експеримент із відвідуванням басейну з кульками. Ми думали, що не всім ветеранам може таке сподобатися. Але як ми тоді бачили, усі відвідувачі зі щирою захопливістю тоді стрибали в басейн. Це було весело. Ми завжди складаємо план наших заходів. У нас є реєстрація для відвідувачів на наших сторінках. І далі ми вже визначаємо конкретний день та дату. Але щотижня в нас обов’язково проходить декілька активностей. Це групові заняття і вони повністю безплатні», — повідомила Олена.

«Телефонували й пропонували ветеранам роботу двірника. Ми такого не допускаємо»

Після звільнення з військової служби ветерани та ветеранки потребують гідного працевлаштування з відповідною заробітною платою, щоб можна було забезпечити себе й родини. Тому для України дуже важливо популяризувати та поширювати програми працевлаштування ветеранів. Про це розповідає керівниця напряму працевлаштування та навчання фонду «Після служби» Єва Шевченко.

Деякі захисники присвятили службі все життя, та у випадку важкої травми вимушені думати про інші напрямки, у яких вони хотіли б себе спробувати. У такій ситуації важливо підтримати ветерана чи ветеранку, запропонувати навчання або перекваліфікацію, враховуючи їхні побажання, вміння та освіту.

В Україні все більше бізнесів готові надавати роботу ветеранам та ветеранкам, зокрема облаштовувати робочі місця для тих, хто має інвалідність. Зокрема, великі бізнеси та підприємства.

«Працевлаштування — це великий крок інтегруватися в суспільство для ветеранів після звільнення зі служби. Варто розуміти, що для них підходять не всі професії. Коли до нас звертаються за порадою чи допомогою в працевлаштуванні, ми намагаємося спрямувати людину в той напрямок, де їй найбільше комфортно. По-перше, треба час для адаптації. Не всі бажають йти працювати чи навіть спілкуватися з кимось. Бувають періоди, коли нічого не хочуть бачити й чути. І ми їх розуміємо. Тому поступово пропонуємо різні варіанти. Наприклад, навчання, стажування, проєкти, у яких ветерани вже можуть себе спробувати, інтегруватися та обрати те, що найбільше до душі», — розповідає Єва Шевченко.

Задача представників фонду — не просто працевлаштувати, а знайти гідну роботу для людей, які поклали своє здоровʼя за захист країни. Тому для ветеранів обирають кращі вакансії з можливостями розвитку та гарної заробітної плати.

«Бувало, що нам телефонували і пропонували посаду двірника для ветеранів. Але це неприпустимо. Ми намагаємося знайти якомога кращі місця для ветеранів після служби, щоб вони могли забезпечити себе, свою родину та розвиватися. Ми не лише підшукуємо професії, а й допомагаємо з резюме, підготовкою до співбесіди, щоб людина могла й самостійно шукати для себе можливості», — розповідає Анастасія Зарічна.

Єва Шевченко відповідає також за юридичні консультації для ветеранів. Вона розповідає, що найчастішими питаннями для них є отримання статусу УБД (учасник бойових дій), проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), яка приймає рішення про надання права на інвалідність.

Водночас поширеними залишаються питання щодо виплат та забезпечення ветеранів від держави після звільнення зі служби. На думку пані Єви, в Україні дещо не вистачає комунікації про це зі сторони державних органів.

Хоч у фонді «Після служби» немає штатного психолога, напрям психологічної реабілітації все ж присутній. За запитом для ветеранів шукають найкращих спеціалістів у сфері психології та психіатрії для роботи з травмами, які отримують під час війни. При чому послугу психолога чи психіатра можуть отримати не лише ветерани, а і їхні родини.

***

Вітальня фонду «Після служби» в Києві завішана іменними прапорами бригад та батальйонів. Серед них — фотографії з військовослужбовцями та почесними політичними та військовими діячами України. У кабінетах — сертифікати та подяки за допомогу ветеранам та ветеранкам. Безумовно, що Україні ще належить пройти довгий шлях до повного забезпечення ветеранів усім необхідним. Тому благодійні фонди, такі, як «Після служби», є суттєвою підтримкою для тих, хто в найуразливіший момент для країни стали на її захист.

Східний Варіант висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через свій проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики” (FAIR Media Ukraine), який впроваджується Internews International у партнерстві з Media Development Foundation (MDF). Східний Варіант зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF