Смолоскипна хода та єдність: як у Слов’янську відзначали день народження Степана Бандери

У російській пропаганді навколо історичної персоналії Степана Бандери збудували образ «зовнішнього ворога» та ідеологічного противника. Його імʼя часто використовують у якості маркеру для позначення всього, що суперечить російській політиці. Пропаганда створила образ Бандери, як уособлення «українського націоналізму», приписуючи йому екстремістські ідеї, які не завжди відповідають історичній реальності.

Попри це, мешканці Донеччини свідомо підходили до персоналії Степана Бандери та його значення в українській історії. До повномасштабного вторгнення щороку вони брали участь у смолоскипній ході в День його народження, щоб віддати шану.

Хода, яка обʼєднувала

Перша смолоскипна хода у Словʼянську відбулася до Дня памʼяті Героїв Крут 29 січня 2015 року, а до Дня народження Степана Бандери — 1 січня 2016. Організаторами були місцеві активісти та учасники патріотичних гуртків, серед яких Сергій Лілеєв, Василь Хоменко, Віталій Дегтярьов.

Мешканець Словʼянська Дмитро Журавльов, який тоді працював журналістом, а зараз — військовослужбовець, памʼятає, як долучився до першої Смолоскипної ходи на честь дня народження Степана Бандери в місті. Ввечері 1 січня, коли вже потемніло, учасники та учасниці зібралися на Соборній площі. Маршрут визначили до памʼятника Тарасу Шевченку. В один момент усі підпалили свої смолоскипи й рушили вперед, вигукуючи патріотичні гасла.

«Це було щось нове для Слов’янська. Такий собі маніфест, що в місті є патріотично налаштовані люди, що вони активні, що готові щось робити. Якщо не помиляюся, тоді вийшло декілька десятків людей — достатньо, як для першого разу. Надалі я кожного року долучався до ходи 1 січня, остання була у 2022 році. Після початку повномасштабного вторгнення захід призупинили зі зрозумілих причин», — ділиться Дмитро Журавльов.

Один з організаторів Віталій Дегтярьов пригадує, як у першу ходу власноруч виготовляли смолоскипи для учасників. На кінці тростин намотували тканину, яку потім занурювали в паливо та підпалювали. Такого горіння вистачало якраз на маршрут ходи.

«Підготовку до першої ходи в Словʼянську почали десь у грудні. Дали оголошення, запросили людей, виготовили смолоскипи. До організації долучалися всі, хто міг. Памʼятаю, що вийшло приблизно 60–70 людей у першу ходу. І людям сподобалося. Почали проводити її кожен рік», — розповідає Віталій.

Хода, яка стала традицією

Смолоскипна хода проходила в Слов’янську з 2016 до 2022 року. Маршрут залишався незмінним — від Соборної площі до памʼятника Шевченку. З кожним роком учасників більшало, приїжджали люди із сусідніх міст: Краматорськ, Торецьк, Костянтинівка. А в останні роки перед повномасштабним вторгненням захід поширився на сусідні міста та села.

Громадський діяч Володимир Єлець був тим, хто підвозив людей із Торецька до Словʼянська. Він пригадує, що всі знали, що 1 січня проходить Смолоскипна хода. У зазначений час збиралися та через півтори години були вже в Словʼянську.

«Всі мої друзі, усі рідні знали, що в новорічну ніч я алкоголю не вживаю. Бо 1 січня сідати за кермо», — пригадує Володимир.

Готуючись до проведення другої Смолоскипної ходи в Словʼянську, активісти зустріли певний опір зі сторони міської влади. Сергій Лілеєв пригадував, що адміністрація подала до суду, намагаючись заборонити захід, пояснюючи це «небезпекою», яка йде від відкритого вогню. Тоді активісти виграли суд, хода відбулася в заплановане 1 січня. Але стався вибух.

«Поліція встановила, що була підірвана граната РГД-5 в одному зі сміттєвих баків біля міської лікарні № 1, повз якої ми якраз проходили. На щастя, ніхто не постраждав. Ця справа ніяк не розслідувалася, чого і варто було чекати. У 2018 році ми так само планували дві смолоскипні ходи. Та вже перед першим січням ми отримали ще один позов до суду. Аргументи були ті самі, тільки тепер ще згадували вибух цієї гранати, керувалися цим, щоб наші акції заборонити. Тоді суд ми знову виграли», — розповідав Сергій Лілеєв.

Хода, яка зігрівала

За роки проведення Смолоскипна хода в Словʼянську стала доброю традицією. Щороку вона обʼєднувала людей, які бажали висловити свою громадянську позицію та віддати шану Степану Бандері.

«Це був символ єдності з усією Україною, з патріотичним націоналістичним рухом України. Ми показували, що не окремі, а разом, що в нас також є люди, які хочуть, щоб в Україні була незалежності, своя незалежна культура, політика тощо. І ми показували, що готові робити для цієї мети. Смолоскипна хода — це доєднання до націоналістичних традицій. Подія, яка допомогла обʼєднати людей із патріотичними поглядами й показати всій Україні, що на Донеччині є люди, які вважають себе частиною українського руху», — зазначив Дмитро Журавльов.

«Це був особливий захід, на який збиралися люди з різних міст, спілкувалися, фотографувалися. Це була зустріч однодумців. Ставали в колони і йшли. Наприкінці ходи був імпровізований мітинг, на якому охочі могли виходити й оголошувати промови. І не завжди вони стосувалися Степана Андрійовича, а й актуальних проблем чи ситуацій у містах. Це був захід, де ми підбадьорювали одне одного, бо боротьба за Україну тривала. І не лише на фронті, а й у громадах», — розповів Володимир Єлець.

«Ми транслювали, що Донецьк і Донецька область — це Україна. І що тут живуть люди, які люблять Україну, і вірять, що наша держава буде велика, могутня, соборна й неділима. А по-друге, ми віддавали шану такій людині, як Степан Бандера, який зробив багато для Української держави та нації», — наголосив Віталій Дегтярьов.

***