День Бахмута: багаторічна історія та теплі спогади про незламне місто

Під час повномасштабної російсько-української війни Бахмут опинився в епіцентрі жорстоких кровопролитних боїв. Місто було зруйновано вщент постійними обстрілами ворожої артилерії та авіації, а українські захисники вимушено відступили, адже всі стіни пали, і побудувати оборону було вже неможливо.

Бахмут півтора року в окупації російської федерації. Пропагандисти рф та так званої «днр» майже не згадують про нього в інформаційному просторі. Адже попри наративи про «звільнення» та «відбудову» в місті нічого не робиться.

Дискусія про рік заснування

Східний Варіант раніше вже розповідав про дискусії щодо року заснування Бахмута. Більш офіційним вважається 1571 рік. Він згадується на офіційному сайті Бахмутської міської ради, в «Історії міст і сіл Української РСР», «Енциклопедії сучасної України» та «Енциклопедії історії України». Повідомляється, що в той рік на кордоні між Московською державою і Кримським ханством, на території сучасного Бахмута, була утворена прикордонна сторожа. Якщо вважати 1571-й роком заснування, то Бахмут цьогоріч святкує 453 роки.

Однак із 1571 роком, як датою заснування Бахмута, не погоджується доктор історичних наук Василь Пірко. Дослідивши історичні документи, він прийшов до висновку, що того року неподалік сучасного Бахмута дійсно був патруль, який охороняв кордони держави. Однак Бахмутівська фортеця, попри назву, знаходилася на лівому березі від Сіверського Донця і не мала відношення до сучасного Бахмута, який на правому березі.

Початок постійного поселення на території Бахмута припадає на кінець XVII століття. У 1683 році козак Омелян Бірюков із Тора (сучасний Словʼянськ) розвідав тутешні землі та знайшов соляні джерела. Так на річці Бахмутці виникла перша солеварня, навколо якої із часом сформувалося поселення Бахмутська слобода. Спочатку це було неукріплене містечко, а в 1703 році почалося будівництво першої деревʼяної Бахмутської фортеці. Якщо вважати саме 1703 рік датою заснування Бахмута, то місту 321 рік.

Як би не було, але саме з початку XVIII століття на місці сучасного Бахмута існують уже постійні та стабільні поселення. З цього часу тут невпинно розвивалося солеварство, домашнє господарство та торгівля. На початку того ж XVIII століття містечко сколихнуло повстання козака Кіндрата Булавіна проти московських управлінців. Бунт закінчився невдачею, а каральні війська царського уряду спалили десятки донських станиць і сотні сіл. Постраждав і Бахмут.

Приблизно в той самий час комендант Бахмутської фортеці Семен Чирков разом із помічником губернатора Київської губернії Микитою Вепрейським узяли перші проби камʼяного вугілля за 25–53 км від Бахмута. Так почалася історія Донецького вугільного басейну.

Після ліквідації Запорізької Січі та Гетьманщини козацтво Бахмута реорганізували на інші військові формування. А самі козаки поступово розчинилися в інших соціальних станах. Однак саме місто й далі бурхливо розвивалося.

Під час Української революції Бахмут був активним проукраїнським центром на Донеччині. Після проголошення Української Народної Республіки в Києві, над Бахмутською повітовою земською управою підняли синьо-жовтий прапор. Тут працювала культурно-просвітницька організація «Просвіта», Бахмутська українська повітова Рада, українська рада та громада, осередок Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії, а також військова рада 25-го запасного піхотного полку.

Після початку першої радянсько-української війни в грудні 1917 року Бахмут опинився під контролем більшовиків, однак у 1918 році до звільненого міста урочисто зайшла Українська кіннота Окремої Запорізької дивізії.

Після поразки українських сил Бахмут, як і вся Донеччина, опинилися під окупацією більшовиків, яка тривала до 1991 року. Після проголошення незалежності в міста почалася новітня сторінка історії.

У 2014 році місто було під контролем проросійських терористичних угрупувань, однак 6 липня того ж року його звільнили українські захисники. Бахмут розвивався, ставав кращим та цвітучим із кожним роком, допоки росія не знищила його, позбавивши мирного та щасливого життя тисячі родин.

«Я дуже хочу додому до рідного Бахмута»

Олена Сидоренко понад 20 років тримала в Бахмуті салон «Шарм». Після початку повномасштабного вторгнення вона залишила рідне місто та разом із сестрою Оксаною відкрила перукарню «Марафет» у Полтаві.

«Я дуже хочу додому. Я дуже люблю своє місто. Це місто троянд! У нас багато гарних місць було. Пригадую про набережну, прегарний палац культури в центрі міста, і, звичайно, завод шампанських вин, на екскурсії до якого приїжджали з усіх куточків України та з-за кордону. Пригадую свято останнього дзвоника, коли ми робили зачіски випускницям, а потім ходили на ходу випускників», — ділиться спогадами Олена Сидоренко.

Понад усе жінка бажає рідному місту відновлення, щоб вони всі бахмутяни змогли повернутися додому.

«Ти — ДІМ, мій рідний і незамінний»

Бахмутянка Анна Павленкова та власниця магазину жіночого одягу «А-є :)» бажає своєму улюбленому місту відбудови та розвитку:

«Мій Бахмуте! Ти — ДІМ, мій рідний і незамінний. Таке чуттєве та яскраве було свято на твій останній мирний День Народження… Памʼятаю кожну мить і всіх навколо. Стільки життя, мрій, стільки щастя. І всі поруч. Дякую тобі за все! Мрію безтурботно прогулятись твоїми квітучими трояндовими вулицями, з тим самим почуттям, що я вдома».

Чоловік Анни, Євген Кузнєцов, пригадує квітучі парки міста та емоції, які він дарував:

«З Днем Народження, моє місто! Ти і я, моє любе місто Бахмут. Дякую тобі за все: за появу мого життя, батьків, бабусі та її батьків, за моїх дітей, за любов усього мого життя. Я обійшов усі твої вулички, пишаюсь твоєю особливістю. Колись про тебе ніхто не знав. Тепер знають багато, але ж… Навіть пісню написали про тебе.

Ми з тобою пережили тяжкі часи, їх було багато. Ти все переживеш і витримаєш, усі незгоди! Дякую за ті емоції, які ти мені дарував: запахи, звуки, відчуття мирного безтурботного життя. Прийде час і ти будеш знов квітучим містом, ось побачиш… З Днем Народження, Бахмут!».

***

Східний Варіант приєднується до побажань Бахмуту! Віримо, що місто-фортеця одного дня буде звільнено та знову відродиться, щоби прийняти додому тисячі своїх мешканців!