Деколонізація на Донеччині та Луганщині: як вона відбувається під час війни
Чи відбувається деколонізація у східних регіонах під час повномасштабної війни? Як вона проходить? Та чому це важливо? Східний Варіант дізнався в засновника та голови громадської організації «Деколонізація. Україна» Вадима Позднякова.
Деколонізація — процес позбавлення від імперської спадщини, який розпочався в Україні після розпаду СРСР. Значно актуалізувалася деколонізація, або її підтип — дерадянізація, після Революції гідності, початку російсько-української війни у 2014 році та початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Для цього були прийняті Закони, відповідно до яких в Україні мали позбавлятися радянських памʼятників та іменувань. Докладніше про те, як це відбувалося на сході, читайте в матеріалі.
Подолання наслідків багатовікового імперіалізму
Перші кроки до деколонізації відбулися ще після здобуття незалежності в 1991 році, але найпотужнішого імпульсу вона набула після Революції гідності у 2014 році та початку російської військової агресії. Відновлення національної свідомості стало центральним завданням українського суспільства.
Більшовицька влада встановлювала численні памʼятники на честь червоних диктаторів, радянських діячів, солдатів Червоної армії не так із метою віддати реальну шану, як із метою пропагувати образ всемогутньої радянської держави, яка нібито втілювала справедливість, прогрес і визволення. Ці монументи слугували інструментом ідеологічного впливу, спрямованого на утвердження радянської ідентичності, стирання національної пам’яті та утримання контролю над підкореними народами.
Так, памʼятники тоталітарним диктаторам Леніну, Сталіну та іншим діячам зображали їх, як героїв та визволителів. Памʼятники воїнам Червоної армії не лише закарбовували перемогу СРСР у німецько-радянській війні, а і створювали образ «всесильної армії», «непереможної радянської імперії» та «братнього союзу народів».
Після початку російської військової агресії Україна розпочала посилення національної свідомості та відмовляння від наслідків багатовікового московського імперіалізму. Це відбувається як за допомогою державних програм, так і за громадських ініціатив.
Громадська організація «Деколонізація. Україна» займається моніторингом радянських памʼяток, які мали бути вже знесені, згідно із законодавством, однак із різних причин цього не сталося. Організація співпрацює з державними органами, щоби підштовхувати їх до прийняття рішень про перейменування чи демонтаж памʼятників.
Деколонізація на Донеччині та Луганщині: яка вона
Вадим Поздняков розповідає, що все почалося з його рідного міста. У 2017 році він разом з однодумцями почав ініціативу «Декомунізація. Харків». Метою було посилити процес декомунізації, відповідно до вимог законодавства. Учасники ініціативи їздили на місця та власноруч проводили демонтаж, надсилали запити до міської ради, а також створили інтерактивну мапу, на яку всі охочі могли додавати об’єкти, у яких ще не було проведено декомунізацію. Згодом команда зрозуміла, що це проблема не лише Харкова, а й усієї України.
Пізніше проєкт було перейменовано на «Декомунізація. Україна», а з 2023 року — «Деколонізація. Україна».
Після початку повномасштабної війни команда організації продовжує працювати, наголошуючи на важливості позбавлятися від радянського пропагандистського минулого.
«Зараз ми займаємося перейменуванням вулиць, демонтажем обʼєктів, роботою з органами місцевої адміністрації, з обласними адміністраціями, з різними державними інституціями. Проводимо оновлення інформаційних систем у Google Maps. Тобто це більше візуальна або бюрократична робота, ніж просвітницька, як би хотілося», — ділиться Вадим Поздняков.
Активну роботу до початку повномасштабної війни проводили на Донеччині та Луганщині. Завдяки роботі команді «Деколонізація. Україна», на сході були знесені памʼятки та перейменовані назви, які залишали осад імперіалістичного минулого росії.
Наприклад, у 2020 році в місті Рубіжному було демонтовано комуністичну символіку на стелі на честь Всесоюзного ленінського комуністичного союзу молоді, а з фасаду будівлі ТОВ НВФ «Мікрохім» демонтовано барельєф із зображенням «Минздрав УССР». Того ж року в Словʼянську зафарбували напис «Слава КПСС» та прибрали серп і молот із будинку № 9 на вулиці Шевченка, а в Покровську демонтували меморіальну дошку більшовику Микиті Боровому.
Таких прикладів можна назвати безліч. Наприклад, у 2019 році в Сіверськодонецьку демонтували дошку комсомольцям, червоній гвардії та надпис УССР, а в селі Михайлюки Новоайдарського району демонтували погруддя Дзержинському. Це було останнє погруддя більшовику, яке залишалося в Україні на момент демонтажу. У містах Донеччини демонтували чи зафарбовували серпи й молоти, у Святогірську прибрали погруддя Леніну.
Після початку повномасштабного вторгнення росії активна декомунізація на Донеччині та Луганщині призупинилася через бойові дії та тимчасову окупацію територій. Однак Вадим Поздняков позитивно відгукується про участь Донецької обласної військової адміністрації в процесі декомунізації регіону.
«Обласна адміністрація зробила так, щоби переважна більшість вулиць в області були перейменовані силами місцевих військових адміністрацій. І загалом Донецька область достатньо якісно провела перейменування. На мапі зʼявилося багато хороших нових назв. Тому дійсно, з усією серйозністю, можна подякувати Донецькій ОВА, що вони так якісно підійшли до перейменування», — зазначає голова «Деколонізація. Україна».
Не обходиться і без курйозів. 21 жовтня цього року в Словʼянську невідомі знесли погруддя російського письменника Антона Чехова. Памʼятник розташовувався на вулиці Центральній. Такий демонтаж відбувся без узгодження з місцевою владою. Тому Словʼянська МВА звернулася до правоохоронних органів.
«Пам’ятник Чехову в Слов’янську є пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення. У 2017 році він був відремонтований коштом небайдужого місцевого підприємця. Згідно з висновком Українського інституту національної пам’яті, пам’ятники та пам’ятні знаки, присвячені цьому письменнику, не підлягають вилученню з публічного простору, оскільки не містять обмежень Закону “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні й деколонізацію топонімії”», — повідомили в Словʼянській МВА.
Також додали, що в Словʼянській громаді проведена велика робота щодо виконання законодавства в частині декомунізації та деколонізації. Така робота триває.
Вадим Поздняков зазначає, що, проводячи декомунізацію памʼятників солдатам німецько-радянської війни, не слід забувати про внесок українців та українок у перемогу над нацизмом. На їхню честь варто встановлювати нові пам’ятники з новими сенсами, які не будуть нести в собі елементи радянської ідеології про «перемогу Радянського Союзу у війні».
«Меморіальні памʼятники Другої світової війни, які є станом на зараз, є обʼєктами пропаганди совєтського тоталітарного режиму. Якби не повномасштабна війна, найкращим рішенням було б усе ж таки демонтувати, і визначити нові місця, де ми маємо встановити нові памʼятники, і зробити їх якісно, без пропаганди. Але зараз, в умовах війни та обмеженого фінансування, треба хоча б демонтувати символіку там, де вона є», — каже Вадим Поздняков.
Слідкувати за новинами ГО «Деколонізація. Україна» можна у соціальних мережах: Facebook та Instagram.
***