Переїхати з бізнесом та козами: як підприємець з Костянтинівки відновив діяльність екоферми на Волині

Як ветеран АТО став фермером

Пан Сергій народився та виріс на Донеччині. Ще у 12 років зрозумів, що займатися фермою та особистим виробництвом – це його справа життя. Але активну підприємницьку діяльність почав вести, починаючи з 2016 року.

Війна 2014 року прийшла до рідної домівки Сергія у Донецьк. Тоді чоловік з жінкою займались торгівлею м’ясних виробів. Але після початку воєнних дій та окупації міста родина переїхала спочатку на свою дачу. Після звільнення Костянтинівки Сергій з жінкою ще продовжували там торгувати, але січня 2015 до квітня 2016 року чоловік йде брати участь в АТО, намагаючись захистити країну від ворога.

За повернення Сергій розуміє, що Донецьк буде визволений від окупації ще не скоро, тому почались думки про заснування своєї власної справи на території області. Вибір пав саме екоферму молочних продуктів.

Все почалось з покупки кіз та виготовлення сиру у домашніх умовах. На питання “Чому саме кози?” Сергій відповідає: “Коров’яче молоко можна купити де завгодно, а ось козяче у великій кількості купити не можна”. Підприємниць подивився на потреби ринку та регіону, ухваливши рішення виготовляти молочні вироби з козячого молока для суспільства.

Спочатку були тільки сири, а потім був отриманий грант на будівництво окремої сироварні. Через залишки сироватки у виробництві екоферма поповнилась ще й свинями – угорські мангалиці. Так виробництво збільшилось до м’ясних делікатесів. 

“Ось так воно і пішло у нас потихеньку вгору. Отримували гранти, додаткову техніку. Все розвивалось. Насправді це не той бізнес, на якому можна заробити великі гроші. Але це прикольно, це моя справа. Я часто говорю, що я щаслива людина, бо жодного дня у своєму житті я не працював”, – ділиться пан Сергій.

До повномасштабного вторгнення рф екоферма “Козацьке подвір’я” виготовляла кисломолочні продукти, тверді сири, м’ясні делікатеси та полуфабрикати. Бізнес розвивався, люди активно купували продукцію, був великий попит. Але ситуація змінилася після 24 лютого. 

Переїзд, акліматизація кіз та поновлення виробництва

Початок повномасштабного вторгнення застали родину Свириденко у Костянтинівці. Виробництво припинилося на деякий час, але до початку літа сімʼя ще залишалась у місті та пробувала налагодити життя у нових воєнних умовах. Ситуація сильно змінилася після масивних обстрілів ворога по інфраструктурі міста та області. 

“Почало зникати світло, вода, зникло газопостачання. І тоді я зрозумів, що цю зиму ми тут не переживемо з нашим виробництвом”, – пояснює Сергій.

Рішення про релокацію підприємства було прийнято на початку літа. Спочатку пан Сергій їздив по областях та куточках країни, шукаючи кращі умови для виробництва та тварин. Як висновок, було знайдене приміщення під виробництво та для розміщення кіз на Волині, куди родина Свириденко і переїхала на початку липня.

Переїзд, за словами підприємця, відбувався дуже просто. Спочатку був найнятий скотовіз, який причепили до Жигулів. У скотовіз загнали кіз на другий поверх, а на перший – трактор й інше обладнання. Переїзд відбувався за один раз через терміни та велику відстань. Їхати два та більше разів було б не вигідно та не зручно.

“Слава богу, переїхали нормально. Була можливість скористатися програмою релокації бізнесу з територій, на яких проходять активні бої. Але вона нам не підійшла. Нам пропонували перевезти кіз через “Укрзалізницю” або “Укрпошту”, а як би ми це робили з тваринами? Це нам не підходило, тому зробити все своїм коштом і своїми можливостями”, – розповідає пан Сергій.

Проблеми розпочались вже на новому місці. На Волині тоді пішли сильні дощі, не характерні для регіону. До того ж в області росте інша трава, що зробило акліматизацію кіз важкою. Кози паслись на мокрій незнайомій траві, що спричинило розлади шлунку. На жаль, частина тварин загинула. 

Через це тварини, що вижили, перестали доїтися у жовтні, хоча за нормою кінець періоду доїння кіз – друга половина листопада. Зараз кози відпочивають, пасуться та готуються стати мамами.

Пан Сергій розповідає, що після переїзду виробництво запустилося тільки через два місяці. Проблема повноцінного запуску залишається і донині. Зараз місцеві жителі допомагають родині Свириденко закуповувати корм та сіно для кіз. Головна задача – це перезимувати з виробництвом та тваринами, щоб з весни кози почали доїтися, а підприємство почне отримувати дохід на новому місці.

Наразі коштів на сировину для виробництва не вистачає, тому підприємець очікує прибуткового сезону, щоб мати змогу повноцінно запуститися.

“У нас специфічне виробництво. Наш товар потребує ще й півтора місяця на виготовлення. Тому перші гроші отримаєш  у кращому випадку через півтора місяця. Але ще треба мати й низку клієнтів. Транспорту для розвезення продукції ще нема, але ми отримали вже перші кошти гранту від Міжнародного ветеранського фонду на покупку такого транспорту”, – розповідає Сергій.

За словами підприємця, наявність транспорту сприятиме розвезенню продукції місцевими магазинами, з якими вже були укладені договори на продажі. До того ж продукція продовжує продаватися через офіційний інтернет-сайт. Залишилась частка колишніх покупців зі сходу країни, але перед підприємством зараз стоїть задача майже наново оновити клієнтську базу для своєї продукції на новому місці. 

Гранти тут дуже допомагають, говорить Сергій, але потребують ще й додаткових витрат на монтаж та доставлення обладнання. Адаптацію підприємства ускладнюють і відключення електрики по країні, спричинені обстрілами рф критичної інфраструктури України. У моменти відключення світла виробництво екоферми повністю зупиняється, не маючи змоги продовжувати. Це ще один виклик перед підприємцем сьогодні.

Поки що у “Козацькому подвірʼї” на Волині працює три працівники – це пастух, людина по доброустрою приміщення та доярка, яка приїхала сюди продовжувати працювати на підприємстві з Костянтинівки. Поступове розгортання виробництва дасть змогу найняти ще кілька місцевих працівників, надавши їм робочі місця.

Наразі родина Свириденко продовжує займатися улюбленою справою, приймаючи виклики релокації підприємства під час повномасштабної війни. 

Допомогти підприємству за бажанням можна за допомогою банки ТУТ. 

Якщо ви зацікавились продукцією “Козацького подвірʼя”, повний її перелік та ціни можна побачити на сайті підприємства. Зараз 1% від продажу товарів йде на потреби ЗСУ. Військовим на їх сімʼям надається знижка на замовлення 5%. При цьому документів ніяких не потрібно, достатньо вказати цю інформацію при замовленні.

***