Бій під Крутами: історія артилериста з Луганщини Семена Лощенка

Бій під Крутами став однією з найважливіших сторінок української історії, символом відданості й незламності у боротьбі за незалежність. 29 січня 1918 року в нерівному протистоянні кількасот українських студентів, гімназистів і військових затримали наступ багатотисячної більшовицької армії. Це дало змогу укласти Брестський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

“Добрий і відважний артилерист сотник Лощенко”

Семен Лощенко — уродженець Луганщини, гарматник і командир артилерії, став однією з важливих постатей під час битви під Крутами. У складі українського війська він здійснив сміливі та ефективні маневри, що дозволили деякий час утримувати важливі позиції та завдавати шкоди ворогу.

Як згадував один з учасників бою, Левко Лукасевич, Лощенко запам'ятався не лише своїм вмінням вести артилерійський вогонь, але й відвагою та мужністю:

“Кожен з нас, учасників бою під Крутами, напевно, добре пам'ятає старшину-гарматчика Богданівського полку в синьо-жовтому кашкеті, який, ще з одним вояком на нашому панцеровому потязі, під сильним обстрілом ворога нищив картеччю спроби більшовиків зіпсувати зв'язок поміж двома відтинками нашої лінії, обабіч високого залізничного насипу. Дотепер пригадується його силует у нічному відблиску стріляючої гармати. Був це добрий і відважний артилерист сотник Лощенко”.

Семен Лощенко народився 9 липня 1894 року в селі Іванівка, що на Луганщині. 

Батько Лощенка, Матвій, володів землею площею 600-700 десятин (десятина — трохи більше одного гектара), мав дружину та шістьох дітей — трьох синів і трьох дочок. Крім того, родина володіла антрацитовою шахтою.

У 1905-1913 роках Семен навчався в Луганську, в “Єкатерінінско-Алєксандровской” чоловічій гімназії. Він завершив навчання у 20 років. У 1914 році закінчив Констянтинівське артилеристське училище в Петербурзі. З початком Першої світової війни ця військова школа перейшла на прискорену програму підготовки. Навчання замість трьох років тривало 6-8 місяців. Для тих, хто мав бодай середню освіту.

У часи Першої світової війни він служив у складі 5-ї, 12-ї та 11-ї армій. Пізніше обіймав посаду штабскапітана у 121-му артилерійському дивізіоні, в складі піхотної дивізії з аналогічним номером.

Після початку Лютневої революції 1917 року Семен Лощенко підтримав ідею незалежності України та обрав шлях збройної боротьби за неї. 1 травня 1917 року Лощенко вступив до першого українського полку імені Гетьмана Богдана Хмельницького у званні підпоручника. 

Богданівці, до яких належав Лощенко, були відомі високим рівнем національної свідомості та патріотизму. Генерал армії УНР Юрій Тютюнник у червні 1917 року описував полк так:

“З-за рогу вулиці показується голова колони. Повіває розкішний прапор з образом великого гетьмана. Чудовий оркестр. Попереду командир полку, полковник Капкан. Проходять курінь за куренем, сотня за сотнею…Веселі, могутні, горді — вони перші творці нової історії України”.

“Імпровізований бронепотяг зі шпал, мішків з піском та бляхи”

У грудні 1917 року, коли більшовицькі війська почали наступ, Семен Лощенко опинився серед оборонців Бахмацько-Конотопського залізничного вузла. Залишившись із невеликою групою бійців після відходу батареї, Лощенко проявив винахідливість, створивши імпровізований бронепотяг, який складався з паротяга, платформи, укріпленої мішками з піском, шпалами та бляхою, і був оснащений гарматою та кулеметом. 

Так про це писав у своїх спогадах старшина Армії УНР та учасник Визвольних змагань Степан Цап-Канівець:

“Від ешелону своєї батареї Лощенко відчепив останнє: платформу, до якої поручник Красовитів дав паротяг. Цілу ніч під Різдво Христове робили вони імпровізований бронепотяг зі шпал, мішків з піском, бляхи тощо. На ранок 25 грудня бронепотяг з однієї платформи й паротягу був готовий. Озброєння — одна гармата, один скоростріл «максим». Залога — 3 людей”.

На початку січня 1918 року Лощенко приєднався до Першої військової імені Гетьмана Богдана Хмельницького юнацької школи, яка складалася з 300 курсантів. Юнаки були освіченими та високо мотивованими.

З прибуттям до Бахмача Юнацької школи, Семен Лощенко та його бронепотяг стали важливою частиною оборони залізничного вузла. Більшовицькі війська під командуванням Михайла Муравйова, який очолював Південний фронт, стрімко наближалися до українських позицій.

У грудні 1917 року Лощенко разом із юнаками здійснив наступ на станцію Бондарівка. Завдяки його артилерійській підтримці станцію вдалося тимчасово звільнити від більшовицьких сил.

Проте ворог швидко перегрупувався і змусив українські загони відступити до станції Доч. Лощенко вміло організовував маневри, прикриваючи відхід і завдаючи ударів по ворогу.

У бою біля Макошина, де зосередилися основні сили більшовиків, Лощенко разом із юнацькою піхотою йшов у наступ через річку Десну. Його гармати влучно обстрілювали ворога, зупиняючи їхні бронепотяги. 

“Сам перед наступом ворога”

На початку січня 1918 року ситуація на фронті значно ускладнилася. Центральна Рада не могла забезпечити належної підтримки. Лощенко опинився серед останніх командирів, які продовжували боротися проти переважаючих більшовицьких сил.

5 січня до Бахмача прибув модерний бронепотяг під командуванням капітана Довгополова, який надав тимчасову підтримку українським частинам. У ході запеклих боїв бронепотяг Довгополова був знищений, а сам капітан тяжко поранений. Лощенко залишився сам із п’ятьма бійцями, намагаючись стримувати ворога.

7 січня 1918 року йому довелося відступити до станції Часниківка. Попри втрати, він продовжував координувати дії українських підрозділів.

Битва під Крутами

Як зазначає історик Юрій Юзич, за спогадами Семена Лощенка, бій за Крути розпочався о 7-й годині ранку, а о 10-11-й годині “ворожі кулі вже дзижчали на станції Крути”. Більшовики реально мали успіх на ділянці, яку обороняла студентська сотня, де були й 15-річні учні. 

Старшина Армії УНР та учасник Визвольних змагань Степан Цап-Канівець писав: 

“Для рятування своїх побратимів Лощенко вийшов з бронепотягом за північний семафор, але дістав сильний обстріл з південного краю лісу, звідкіля кашляло 4 ворожі гармати... Бронепотяг Ярцева ушкоджений, сам Ярцев поранений, він дістав наказ від Лощенка від'їхати до лічниці в Ніжині — поранення голови було поважне”.

Семен Лощенко командував бронепотягом, озброєним єдиною гарматою на залізничній платформі, кулеметом і невеликою командою: чотирма артилеристами, кочегаром і машиністом. Його присутність і точний вогонь відіграли вирішальну роль у бою. Командувач силами УНР у бою під Крутами Аверкій Гончаренко згадував:

“Хто його прислав – не знаю, але думаю, що це була його особиста ініціатива. Цей старшина, борючись з подиву гідною самопосвятою, вносив велике замішання своїми влучними стрілами в запілля червоних, і це зупиняло переможний марш Муравйова. Незабутню прислугу цього старшини вважаю за свій обов'язок тут підкреслити”.

Попри поранення, Семен Лощенко продовжував до кінця вести бій з ворогом.

Подальша доля гарматника

Після бою під Крутами Семен Лощенко продовжив боротьбу за незалежність України. Він отримав звання полковника і став командиром Запорізької гарматної бригади УНР, спочатку сьомої, а згодом першої. Лощенко брав активну участь у першому зимовому поході Армії УНР, за що був нагороджений залізним хрестом за мужність.

Після поразки Визвольних змагань та інтернування Лощенко перебував у Польщі, звідки з особовим складом бригади виїхав до табору інтернованих Німецьке Яблонне у Чехії, де перебували частини Української Галицької Армії (УГА).

У 1930-х роках Семен Лощенко переїхав до Берліна та став активним прихильником гетьманського руху. Проте з наближенням Другої світової війни Семен Лощенко відійшов від активної політичної праці. 

У 1960-х Лощенко переїхав з дружиною Ольгою до Нюрнберга, де й проживав до своєї смерті. Після тривалої хвороби він пішов з життя 16 вересня 1980 року.

***

Пам'ять про Героїв Крут є важливим елементом національної свідомості, а історії кожного з учасників цієї битви свідчать про те, що незалежність України — результат багаторічної боротьби, у якій брали участь люди з усіх куточків нашої країни, серед яких і Семен Лощенко, уродженець Луганщини.