Без води та прав: що відбувається на окупованих територіях сходу України

В окупованому з 2014 року Донецьку, як і раніше, проблеми з водою. Почалися вони до повномасштабного російського вторгнення. У кращому випадку вода у кранах з'являється погодинно. Так звана “влада” організовує підвіз та роздачу води у пляшках.

За бутильованою водою вишиковуються цілі черги. Ось, наприклад, біля школи №42.

А ось черга під палацом спорту “Дружба”. 

Під ще однією школою №124 люди вишиковуються від самого ранку. Черги тисячні — збираються всім районом.

Зараз варіант помити посуд і, власне, себе в Донецьку — дочекатися дощу. 

“Мутять тут з водою постійно. Спочатку баки ставили, потім із росії якісь міністанції польові привозили. Люди як тоді, так і зараз здебільшого дощову збирають, ну й з підвалів. Не знаю, звісно, ​​як з опалювальним сезоном буде, якщо зливають усе з батарей. Ну а куди подітися. Єдине, що обіцяють — ось Слов'янськ захоплять і все налагодиться. Який тільки зв'язок, якщо від початку лютого води немає?” — розповідає місцевий житель Віктор. 

Що говорити про захоплений Маріуполь. У місті немає ні газу, ні світла, ні нормального мобільного зв'язку. Відсутність води проблема номер один, особливо в таку спеку. Весь цей час сміття на вулицях не забирається. Стихійні поховання загиблих місцевих жителів, зроблені ще взимку, почали розкладатися. Все це, змішуючись із відходами, потрапляє у колодязі, звідки люди набирають воду. 

“Через резонанс та загрозу чергового бунту окупанти дали воду на одній із вулиць Східного. Без обстеження та попередження. Тепер купа багатоповерхівок знову із затопленими підвалами та значну кількість квартир теж перетворили на море. Через пошкодження та відкриті крани у квартирах, де немає мешканців, затоплені всі. Настільки потужно, що навіть пропагандисти не ризикнули відповісти, що на Східному є вода. Тому — знову черги в надії її отримати”, – повідомляє радник законного мера міста Петро Андрющенко.

На непідконтрольній частині Луганщини ситуація не краща. Більша частина області вже захоплена. Уся інфраструктура повністю знищена. Вогонь тут не припиняється вже чотири місяці, а в окупованих з лютого містах бойовики розпочали примусову “мобілізацію”. Як і в інших зруйнованих “рускім міром” населених пунктах немає жодних ознак цивілізації та комунікацій.

Але при цьому окупанти навіть збираються відкрити перший супермаркет у захопленому Сєвєродонецьку під своєрідною російською назвою “Матрьошка”. Хоча у місті, як і раніше, немає електрики. Нібито росіяни збираються підключати до магазину генератор, асортимент буде обмежений.

Тим часом для загиблих бойовиків уже не вистачає місць на цвинтарях. Величезні втрати не вдається приховувати. Могили виривають просто на дорогах, де мали бути клумби.

Але водночас відбуваються “оптові” перепоховання. Кілька днів тому в Луганську пройшли нібито “урочисті” похорони відразу 58 бойовиків “народної міліції”, які брали участь у захопленні Рубіжного та Сєвєродонецька.

На опублікованих фото видно накриті прапорами угруповання, всі хрести та вінки однакові.

Як повідомили місцеві пропагандистські ЗМІ, перепоховання відбулося на території меморіального комплексу “Не забудем, не простим” в районі селища Видне у Луганську.

Але все ж таки у всьому, що відбувається, є один плюс — такого опору окупантам в ОРДЛО не було з початку бойових дій. Примусова мобілізація, масові похоронки або статус “безвісти зниклого” для чоловіків, яких забрали воювати проти України, лише додають невдоволення жителів, що залишилися. До цього додаються побутові проблеми та відсутність бомбосховищ у розпал бойових дій. Невдоволення тільки зростають і рано чи пізно терпіння жителів вибухне від безвиході. Окрім краху тимчасового окупаційного режиму на кремлівських маріонеток нічого не чекає.

1865

Дарья Литовченко

Поділитись: