Незламні, нескорені, неспинні: 10 років із заснування бригади "Азов"

Звільнення Маріуполя у 2014 році, бої за Іловайськ та Марʼїнку, наступ на Широкине, оборона Маріуполя та Азовсталі у 2022 році, бої за Кремінну — лише деякі битви, у яких брали та беруть участь військовослужбовці «Азову». Назва бригади вже стала синонімом хоробрості та мужності, а їхня бойова слава до чортиків лякає російських ворогів.

Сьогодні тисячі воїнів «Азову» на передових захищають Українську державність. Завдяки їхній відважності, мільйони українців мають змогу спокійно засинати та прокидатися. Станом на зараз понад 900 «азовців» перебувають у російському полоні. Російське керівництво дуже складно погоджується їх обмінювати. Українці та українки памʼятають про кожного та кожну, хто там знаходиться, виходять на мітинги та акції підтримки «Free Azov», щоби привернути більше уваги до обмінів військовополонених.

Разом із цим бригада «Азов» піддається чи не найбільшій міфологізації зі сторони російських пропагандистів. За 10 років ворог створив сотні фейків та маніпуляцій про військовослужбовців найвідомішої бригади української армії: неонацисти, вбивають мирних українців та дітей, катують російськомовне населення України, керують країною тощо. У десяту річницю заснування «Азову», Східний Варіант згадує історію славнозвісної бригади.

Відбивали перший удар російсько-української війни

У 2014 році російська федерація, скориставшись політичною кризою в Україні, розпочала свій давній план з окупації українських територій. Недостатня реакція влади та тодішніх силових структур призвели до окупації Криму та частин Донецької та Луганської області. Тоді проросійські ЗМІ подавали це як «волевиявлення народу», хоча в операціях захоплення брали участь проросійські бойовики.

Щоб дати відсіч сепаратистам, Міністерство внутрішніх справ України видало рішення про формування спеціальних підрозділів міліції з охорони громадського порядку із залученням до них цивільних осіб та людей, які мають досвід військової служби або пройшли прискорений, двотижневий курс підготовки при МВС. Так, 5 травня 2014 року в Бердянську був створений батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Азов». Командиром став Андрій Білецький.

У той час в Україні масово формувалися такі батальйони. Серед них славнозвісні «Дніпро-1», «Луганськ-1», «Донецьк-1», «Київ-1», «Чернігів-1», Батальйон ім. Кульчицького тощо. Не секрет, що українська армія у 2014 році виявилася не готовою до війни. Тому її боєздатну основу формували передусім із правоохоронців та добровольців. Вони проходили пришвидшені курси підготовки та вирушали звільняти міста, де будівлі міської ради чи правоохоронних органів були зайняті проросійськими бойовиками.

Після формування батальйон «Азов» проходив навчання поблизу Бердянська та брав участь у патрулюванні території довкола Маріуполя. Свою діяльність підрозділ почав ще у квітні, залучаючись до розвідувальних операцій, але участь у бойових діях розпочав у травні 2014 року, провівши декілька невеликих боїв із диверсійними групами поблизу Маріуполя. Про це свого часу згадував колишній заступник командира батальйону Ярослав Гончар.

9 травня 2014 року бійці «Азову» вирушили на виклик начальника міліції Маріуполя з метою звільнити будівлю міського відділу міліції від проросійських бойовиків. На жаль, через зраду працівників МВС та провокації сепаратистів, повністю звільнити місто від терористів у той день не вдалося. Пізніше повідомлялося, що сепаратистами планувалося в той день вбити бійців «Азову».

23 травня батальйон «Азов» звільнили виконавчий комітет Чистякового (колишня назва — Торез) від проросійських бойовиків. 26 травня бійці разом із батальйоном «Україна» взяли базу російських бойовиків, яка була облаштована на дачі Олександра Януковича в селищі Урзуф.

13 червня «Азов» разом із Національною гвардією, батальйоном «Дніпро-1» та Збройними силами України звільнили Маріуполь від проросійських бойовиків. Після цього батальйон брав участь в інших операціях зі звільнення міст Донецької області від незаконних терористичних угрупувань.

Спекотні 2014–2015 роки

Через зростаючу російську ескалацію перед українською армією постало завдання вдосконалення та розширення. Й «Азов» не став виключенням. У травні 2014 року батальйон оголосив про перший набір бійців до батальйону. Через місяць новобранці на Софійській площі Києва урочисто присягнули на вірність українському народові.

У серпні 2014 року Збройні сили України за участю батальйонів «Донбас», «Азов», «Шахтарськ» та «Правого сектора» брали участь у боях за Іловайськ. Обороняли Новоазовськ та Маріуполь від уже прямого вторгнення російських військ. Восени того ж року батальйон був переформований на полк і увійшов до складу Національної гвардії України як Окремий загін спеціального призначення «Азов».

У лютому 2015 року полк визволив від сил «днр» Павлопіль, Пікузи, Бердянське, Широкине та Лебединське, які поруч із Маріуполем.

Протягом наступних 2016–2021 років бійці «Азову» боронили українські території, які межували з так званими «днр» та «лнр». Завдяки службі «Азову» та інших українських збройних формувань, ці роки були відносно спокійними та мирними для мешканців східних областей України. А в Маріуполі щорічно на 13 червня проводили парад до Дня звільнення міста, у якому брали участь військовослужбовці «Азову».

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії у 2022 році, «Азов» під командуванням Дениса Прокопенка зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл.

Оборона Маріуполя і повномасштабна війна з росією

Гарнізон захисників Маріуполя, до якого входив полк «Азов», підрозділи берегової охорони ДПСУ, патрульної поліції та місцевої тероборони, 86 днів тримали оборону міста, 82 з яких у повному оточенні. Українські військові сили становили приблизно 4 000–5 000 бійців, з яких 1400 — «азовці». Чисельність росіян, які брали участь у наступі на місто, дорівнюється приблизно 14 000–20 000. Співвідношення кількості танків було приблизно 10:1 (близько 200 у росіян та близько 20 українських).

У надважких умовах, з обмеженою кількістю зброї та без можливості отримати підкріплення українські військовослужбовці 86 днів тримали оборону Маріуполя. Російська армія увесь цей час знищувала місто та вбивала його мирних мешканців з усіх видів зброї: артилерії, морських кораблів, авіації. Наприкінці квітня кільце оборони стиснулося до території заводу «Азовсталь».

Вище військове командування України в середині травня 2022 року віддало наказ командирам підрозділів, які перебувають на «Азовсталі», зберегти життя особового складу. Це назвали «евакуацією військовослужбовців». Повертати українських військових додому планували через проведення обмінів.

У полоні українські військовослужбовці піддаються тортурам та зазнають голоду. Вони не мають захисту, росіяни можуть зробити з ними що завгодно. Як відомо, у ніч із 28 на 29 липня 2022 року російська армія вчинила масове вбивство військовополонених захисників «Азовсталі» в колонії Оленівки. Від вибухів у одному з бараків загинули 53 полонених, ще понад 130 зазнали поранень.

З травня 2022 до травня 2023 року Україна повернула з російського полону близько 500 захисників «Азовсталі». Усі захисники та захисниці, хто повертається додому, мають проблеми зі здоров’ям, побої, сліди насилля, розлади харчової поведінки, психологічні травми. Станом на зараз понад 900 «азовців» досі перебувають у російському полоні.

З перших днів російського вторгнення 2022 року в Києві створювалися загони територіальної оборони «Азов», які брали участь в Битвах за Київ, Ірпінь, Бровари, Мощун. У березні загони переформувалися на полк ССО «Азов», а у 2023 році перетворилися на 3-тю окрему штурмову бригаду Сухопутних військ.

У лютому минулого року Окремий загін спеціального призначення НГУ «Азов» розширився до бригади. Зараз її військовослужбовці виконують бойові завдання на Лиманському напрямку в районі Серебрянського лісництва. Кожного дня вони боронять українські землі та перешкоджають просуванню російської армії. Безсумнівно, що історія бригади є прямим відображенням сучасної історії України, зокрема її стійкості та незламності.

У 2014 році, коли Україна як ніколи потребувала захисту, саме завдяки формуванню спеціальних підрозділів міліції (серед яких був і «Азов») наша держава змогла дати відсіч ворогу та втримати велику частину територій, які тоді вже планувала захопити росія. Сьогодні ці підрозділи, частина з яких переформовані в полки та бригади, продовжують стояти на захисті нашої країни. Їхні бійці віддають своє найцінніше заради нашого мирного майбутнього.

Дякуємо кожному та кожній, хто боронить нашу країну від ворога! Памʼятаємо всіх, хто поклав за це своє життя! Слава Україні! Слава бригаді «Азов»!

Найбільше піддаються міфологізації з боку російських пропагандистів

Бригада «Азов» за всю історію свого існування чи не найбільше піддається міфологізації в інформаційному просторі росії. Які фейки тільки не придумували пропагандисти рф: «нацисти та неонацисти», «вбивають мирне населення Донбасу», «катують російськомовних українців», «тримають у страху населення України» тощо.

Оборона Маріуполя — окрема сторінка російських фейків щодо «Азову». Адже росіяни намагаються переконати своє населення та увесь світ у тому, що насправді це «азовці» ніби як знищили мирне місто та вбивали цивільних мешканців. А росіяни навпаки — прийшли їх «рятувати». Про це пропагандисти знімають окремі документальні фільми. Журналісти рф беруть коментарі в ніби як «мешканців» Маріуполя, які розповідають про «звірства» українських військовослужбовців. Та чи справді це мешканці Маріуполя — завжди залишається великим питанням.

Минулого року Східний Варіант розвінчував фейки з російських документальних фільмів про військовослужбовців «Азову» — «Азов головного мозга» та «Вербовщик». Тоді молодший лейтенант бригади «Азов» Владислав Дутчак із позивним «Доцент» так пояснив, чому російська пропаганда так яро намагається дискредитувати саме «азовців»:

«Тут два фактори. Перший — ідеологічний: “Азов” складається з людей, які ніколи не підуть на компроміс із росією. Ніколи. Зрозуміло, що можуть бути умови, поставлені політичним керівництвом нашої держави, і ми будемо змушені їх прийняти, тобто дисциплінарно. Очевидно, що “Азов” ідеологічно несумісний із “руським миром”. І тому їм (росіянам — ред.) найліпше обрати нас такою страшилкою. І друге. Окремий загін спеціального призначення “Азов” — один із найкращих підрозділів був і залишається в Україні. “Азов” — це професіонали, вони це довели та доводять зараз. Тому знищити “Азов” — завжди буде їхньою заповітною мрією».

На момент повномасштабного вторгнення росіяни вже сформували образ «Азову», як нацистів. Цей образ пропагандисти рф підтримували з різних сторін, розповідає експерт ГО «Детектор медіа» Олексій Півторак:

«Азов» дуже швидко з моменту свого заснування став одним із найвідоміших підрозділів України, який ефективно та стійко давав відсіч армії рф та «днр». Навіть інтегрувавшись у структуру Національної гвардії України, бригада «Азов» зберігла свою окремість, через що була помітною для пропаганди, каже Олексій Півторак. Це може бути одна з причин, чому росіяни саме їх обрали як головний обʼєкт для демонізації.

Уже 10 років бійці бригади «Азов» захищають Україну від російського ворога. За цей час вони довели свою незламність та силу, ставши дійсно одним із найвідоміших збройних формувань. Про їхні бойові операції знімаються документальні фільми та пишуться пісні. Без сумнівів, бригада «Азов» — гордість України.

У день 10 річниці заснування «Азову» вчергове дякуємо кожному та кожній, хто боронить сьогодні Україну. Схиляємо голову та хвилиною мовчання шануємо памʼять тих, хто вже не повернеться зі свого бою.

Підтримати актуальні збори бригади «Азов» можна за посиланням.

***