Оглушені дельфіни, спустілі гніздів'я та міни: як росіяни вбивають Азовське море

Вплив бойових дій на морські екосистеми України фіксували вже у 2014 році, наголошують екологи. 

“В акваторії Азовського моря вже у 2014-2015 роках постраждало різноманіття піщаних кіс. Північна частина Азовського моря це переважно природні заповідники, де гніздилася велика кількість перелітних птахів”, — говорить біологиня та експертка ГО “Екодія” Софія Садогурська.

Мова йде про національний парк “Меотида” в Донецькій області та Криву косу на Азовському узбережжі. Тут гніздилася найбільша в Європі колонія червонокнижних птахів — мартинів каспійських. 3000 унікальних птахів покинули Криву косу у 2015 році, коли тут десантувалися росіяни. 

“Також є дані про знищення екосистеми острова Тузла в Керченській протоці внаслідок будівництва Керченського мосту. Це мало серйозний вплив на міграційні процеси морських ссавців”, — говорить Садогурська. 

З повномасштабним вторгненням росіян тиск на морські екосистеми тільки посилився, розповідає біологиня. Переміщення кораблів, підводні вибухи, зруйнована інфраструктура на узбережжях — це далеко неповний перелік факторів ризику. 

У 2022 році в акваторії Азовського моря біля порту Бердянськ було потоплено великі десантні кораблі “Саратов”, “Новочеркаськ” та пошкоджено “Цезар Куніков”, в акваторії Маріуполя виведено з ладу патрульний катер росіян “Раптор”. В серпні 2022 року з окупованого Бердянську надходили повідомлення про розлив нафти, яку прибило до берега. Мешканці пов’язували це з вибухами на “Саратові”, який окупаційна влада підняла на поверхню. В окупаційній “адміністрації” пояснили це витоком з нафтосховищ порту.  

“Затоплені кораблі це завжди загроза хімічного забруднення в залежності від вантажу, додатково загроза забруднення нафтопродуктами. Це вплив на десятиріччя”, — каже Софія Садогурська.

Та морські екосистеми зазнають хімічного забруднення не тільки внаслідок затоплення кораблів або детонації снарядів. 

“У прибережній зоні знаходяться заводи, полігони ТБО, очисні станції, порти та інше. Їх руйнація несе загрозу і для морських екосистем в тому числі. Так, у Василівці Запорізької області було атаковано очисну станцію, і неочищені каналізаційні води пішли прямо в акваторію ріки Дніпро. Маріупольський завод “Азовсталь” є прикладом зруйнованої інфраструктури, яка може нести загрозу екосистемі Азовського моря. Втім, масштаби можна буде оцінити тільки після завершення війни, адже зараз Азовське море знаходиться повністю під окупацією”, — говорить Садогурська. 

Хоча висновки щодо впливу на морські екосистеми України робити зарано, наслідки впливу бойових дій можна помітити сьогодні, говорить науковиця. 

“Кількість смертей морських ссавців у 2022 році набагато вища, ніж попередні роки. 

Загибель морських ссавців може бути пов’язана з підводними вибухами та використанням гідролокаторів. Сонари впливають на орієнтацію тварин в просторі, а підводні вибухи можуть нанести акустичну травму”, — пояснює біологиня.

Акустичне випромінювання не тільки дезорієнтує тварин, а і наносить їм фізичний біль, то ж, намагаючись уникнути його, тварини викидаються на берег. Викиди мертвих та живих, але дезорієнтованих тварин були зареєстровані у 2022 році не тільки в акваторії Чорного моря на узбережжі України, а в сусідніх Туреччині, Болгарії, Румунії. За даними НАН України за минулий рік в Чорному морі загинуло близько 700 дельфінів, 120 з них в Україні. Надходили повідомлення про знаходження мертвих тварин і на узбережжі Азовського моря. 

Розмінування Азовського моря  

Азовське море є наймілкішим у світі, його середня глибина 8 м, максимальна — 15 м.  Ці особливості вплинули й на мінування. На мілководді зазвичай використовуються три основні види мін: якірні, плаваючі та донні. 

“Азовське море вразливе на донні міни, на великих глибинах такі міни не працюють. Вони мають або акустичні, або комбіновані детонатори — реагують на акустичне (шум гвинта) або магнітне поле. Адже корабель це величезний металевий об’єкт”, — говорить  військово-морський експерт “Defence Express” Володимир Заблоцький.

Донні міни ефективні на глибині до 60 метрів, проте розповсюджені в Азовському морі і якірні міни, які несуть загрозу не тільки ворогу, а і морській екосистемі. 

“Якірні несуть в собі серйозну небезпеку з точки зору екології. Навіть маючи карту морських мін, не можна визначити напевно їх положення, бо вони дрейфують. З якорем вони здатні переміщуватися на сотні метрів, а якщо зірвуться з якоря, рахунок на кілометри. Азовське море основний ареал проживання дельфіна азовки. Вибухи завдають тваринам потужний гідромеханічний удар”, — пояснює керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павло Лакійчук.

Пошук, виявлення та знешкодження морських мін — це завдання військових кораблів-тральників. Після поділу Чорноморського флоту у складі ВМС України знаходилося п’ять тральщиків. Базові тральщики “Мелітополь” та “Маріуполь” були у 2012-2013 роках списані, морські тральщики “Чернігів” та “Черкаси” були захоплені у березні 2014 року, а рейдовий тральщик “Геничеськ” був затоплений у липні 2022 року внаслідок ракетного удару російської авіації. 

Проте в українському морі будуть шукачі мін. У 2021 році Велика Британія оголосила передачу Україні двох тральщиків типу “Sandown”, у січні 2023 року їх помітили на військово-морській базі Клайд (Британія) вже під українськими прапорами. Тральники назвали на честь втрачених — “Чернігів” та “Черкаси”. Ще два тральщики класу “Alkmaar” очікуються як військова допомога від Нідерландів, передача планується до 2025 року. 

“Але на сьогодні тральники не потраплять в Азовське море, вони чекатимуть на перемогу”, — попереджає Павло Лакійчук.

Знешкодження морських мін — це зазвичай детонація. Як говорять експерти, вода передає силу удару без змін в радіусі 100 м. 

“Сучасні підводні системи розмінування містять пошукові дрони, які можуть просканувати значну акваторію за невеликий час. Якщо оператор бачить міну, на місце надсилається інший дрон для підриву”, — пояснює Володимир Заблоцький. 

Шість таких дронів Україна отримає від Великої Британії. Автономні апарати призначені для очищення берегової лінії та незначній глибині до 100 м. 

Терміни розмінування після перемоги експерти прогнозувати не беруться. 

“Розмінування Чорного моря після Другої світової війни тривало 20 років, — говорить Павло Лакійчук. — Але і розмінувати все море неможливо. В першу чергу, пріоритетом будуть фарватери, райони рибальства, потім все інше”. 

Підводні вибухи внаслідок розмінування також несуть загрозу морським екосистемам. Німецьке агентство охорони природи повідомляло, що внаслідок розмінування в Балтійському морі у 2019 році загинуло кілька морських свиней. До цього виду належать тварини Азовського та Чорного морів, відомі, як азовка, білобочка та афаліна звичайна. Балтійське море досі приховує 80 тисяч мін часів Другої світової війни, тому операції з розмінування тривають. Протягом осені 2019 року на узбережжі Німеччини було виявлено 41 загиблого ссавця, щонайменше вісім з них загинули через пошкодження органів слуху внаслідок розмінування. 

Вразливе море

Балтійське море — наочний приклад довгостроковості наслідків бойових дій. 

“І 80 років потому на узбережжя вимивається білий фосфор. Люди збирають його на пляжах, плутаючи із балтійським бурштином. Натомість отримують опіки”, — говорить Садогурська.  

Проте екстраполювати наслідки забруднення та процес відновлення інших регіонів на Азовське море складно, застерігає науковиця. 

“Ми не можемо порівнювати Азовське море з іншими морями, оскільки воно є доволі ізольоване. До Світового океану Азовському морю дуже далеко, воно має невеликий об’єм, найнижчу у світі глибину, тому може бути більш вразливим до забруднень навіть у порівнянні із Чорним морем”, — говорить Садогурська.

Проте всі морські екосистеми мають свій запас стійкості, заспокоює науковиця, тому шанс у відновлення навіть у наймілкішого моря світу є. 

“Екосистема завжди свій шлях, на деяких територіях зараз відновлюються види. Наприклад, на Чорному морі відновлюються прибережні молюски через зниження туристичного тиску. Проте нашому суспільству треба зробити чимало кроків для відновлення морських екосистем”, — говорить біологиня та експертка ГО “Екодія” Софія Садогурська. 

Рішення з відновлення залежатимуть від результатів оцінки завданої екосистемам шкоди. 

“Перш за все, відновленню підлягатимуть зони природно-заповідного фонду. Стосовно портових зон — вони й до війни відчували великий антропогенний тиск, тому їх відновлення прогнозувати складно”, — говорить Садогурська. 

Рішеннями можуть стати перенесення екосистем або заповідання акваторій. 

“Наприклад, створення штучних рифів, відновлення луків морських трав або макросистем з макроводоростями. Це середовища існування для багатьох видів. Для Азовського моря не типові природні рифи, тому створення штучних рифів не може бути рішенням. Але в ньому розповсюджені підводні луки морських трав, які потрібно буде відновлювати”, — пояснює біологиня. 

Відновлення Азовського моря неможливе без розмінування, а розмінування без деокупації. Наразі науковці без доступу до акваторії не можуть оцінити масштаб збитків, завданий росіянами екосистемі Азовського моря. Методологія оцінювання впливу воєнних дій на морські екосистеми ще тільки в розробці, проте екологи наполягають на розширенні національних парків та пам’яток природи. Українські природоохоронці наполягають, аби вся західна частина Азовського моря була визначена як одна суцільна природоохоронна територія. 

***

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки війни: зафіксувати, дослідити, розповісти», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.