Як після помилок стати сильніше. Уроки від власниці "Азовської фабрики кухні"

У Маріуполі Марію Бубнову знає багато хто. Вона засновниця громадської організації «Сила підприємців», разом з чоловіком веде власний бізнес з продажу оброблених овочів і фруктів, виховує двох дітей, веде відкритий діалог з владою з питань приватного підприємництва та освіти.

З боку здається, що Марія завжди домагається бажаного, про таких кажуть «випромінює впевненість». Сама вона зізнається, що завжди йде складним шляхом, протягом якого доводиться не раз падати, помилятися в людях, відмовлятися від мрії та «влітати на гроші».

Фінансова криза підштовхнула розпочати власну справу 

У 2005 році Марія закінчила зварювальний факультет Приазовського державного університету і влаштувалася на роботу в «Азовмаш» — тоді ще найбільше машинобудівне підприємство України. Там вона пропрацювала близько року, потім пішла в декрет.

Наближався 2008 рік, світова економіка опинилася під загрозою глобальної кризи. На підприємствах-гігантах люди швидко втрачали робочі місця. Марія також потрапила під скорочення, але потім влаштувалася менеджером з продажу до служби доставлення. Не відчуваючи перспектив, Марія перейшла на роботу до кадрового агентства.

«У цей час мій чоловік Сергій працював в “Азовмаші”, але вже тоді розумів, що справа йде до закриття підприємства. Тоді ми вперше серйозно задумалися про власну справу. Хотілося щось своє, ми думали про різні напрямки, прикидали — а може цвяхи робити, а може ОСББ обслуговувати, а може іграшки робити? У підсумку вибрали торгівлю овочами», — розповідає Марія.

Вранці на ринок, вдень на завод, ввечері знову на ринок

Як і сама Марія, її чоловік, Сергій Бубнов, спробував себе на різних посадах — від продавця-консультанта до інженера-конструктора. Він «підглядав», як влаштовані бізнес-процеси, необхідні для ведення власної справи. Впевненість в собі росла, амбіції міцніли.

Першу точку з продажу овочів вони відкрили на ринку. Сергій вранці їздив на ринок, виставляв товар, потім на основну роботу, на завод. Увечері після роботи знову на ринок — забирати товар.

Товару на точці тоді було всього на дві тисячі, тому сім'ї не знадобився навіть стартовий капітал. Поступово прибуток від нового маленького бізнесу і зарплата Сергія дозволили Марії піти з роботи. Ідею бізнесу не схвалювали батьки подружжя.

«Активно вони не були проти, але не розуміли, навіщо він йде з посади з соцпакетом, пенсією і стажем. І при тому, йде з заводу на ринок. Взагалі не логічно здавалося їм», — каже Марія.

У сім'ї до Сергія і Марії не було підприємців, учитися було ні в кого — весь шлях проб і помилок довелося б пройти самостійно. І вони пройшли.

Полуничне вино за 50 тисяч гривень

Бізнес набирав обертів, Марія і Сергій налагодили роздрібну та гуртову торгівлю. Хоча не обійшлося без неприємностей і грошових втрат.

«Ми налаштувалися грати “в довгу”, виробляли стратегії. Поступово захоплювали ринок: почали з яблук, потім стали возити огірки, картоплю. Великі гуртовики, в основному, займаються одним видом товару, а ми почали захоплювати всі сегменти, виграючи якістю. Це було складно, були «влети».

Одного разу ми закупили п'ять тонн полуниці. Її вантажать гарячою з поля в рефрижератор. Коли ми відкрили холодильник, там була полунична жижа, полуниця потекла. Пам'ятаю, як ми роздавали полуницю друзям і знайомим на самогон, наливку і так далі. Ми й досі допиваємо вино це полуничне», — зі сміхом зараз згадує Марія.

Але тоді було не до сміху — вони закупили полуниці на 50 тисяч гривень, а продали з неї лише два відсотки.

Паралельно сім'я працювала з великими торговельними мережами «Амстор» і «Абсолют». По кілька 20-тонних фур йшло щотижня в Луганськ і Донецьк.

«Тільки робота хоч трохи налагодилася, процеси оптимізували, як почалася війна. “Абсолют” нам залишився винен 440 тисяч, вони закрилися і виїхали з Луганська. Борг віддавали холодильними сендвіч-панелями. Ми з них зібрали собі великий холодильник на складі. Тоді ж прийняли рішення не закриватися в Маріуполі, порахувавши, що виживе найсильніший», — каже Марія.

Про переїзд до Києва «назовсім» і повернення до Маріуполя

Бізнес вдалося перебудувати на внутрішній ринок Маріуполя. І в середині 2015 року Бубнови вирішили підкорювати нові вершини, розширюватися в інших містах. Замахнулися одразу на столицю. У Маріуполі за вже створеним підприємством стежили родичі та бізнес-партнери сім'ї.

1 вересня Бубнови переїхали до Києва, як вони тоді думали, назавжди. Зняли склад на гуртовому ринку «Столичний», хотіли працювати за тією ж схемою, що і в Маріуполі — постачати овочевий гурт в місцеві магазини.

«Ми самі знаходили людей, наймали працівників за оголошенням, склад знімали, шукали гуртові бази. Удвох моталися всім містом, за GPS шукали ринки», — розповідає Марія.

Через пів року Бубнови зрозуміли, що Київ зараз «не візьмуть». Навколо міста було багато дрібних садів, які самі поставляли продукцію до Києва, без посередника. А посередники — це якраз бізнес Марії та Сергія.

Бізнес-стратегія, яка прекрасно працювала в Маріуполі, зовсім не накладалася на київські реалії. У Києві бізнес Бубнових втратив близько 100 тисяч. У 2016 році, на Різдво, вони повернулися до Маріуполя.

«Я дуже засмутилась. Я вже поїхала до Києва назавжди подумки. Дочка вчилася в україномовній школі, у неї там з'явилися друзі. Ми жили на Теремках, поруч з нами будувався житловий комплекс, у нашому мікрорайоні було все, що потрібно для життя. Я вже нікуди звідти їхати не хотіла. Сергій це пережив не так емоційно, тому що у нього був розрахунок, що ми повернемося до Києва ще», — твердо каже Марія.

Заощадили місту мільйон гривень у Prozorro

У березні 2016 року Марія зареєструвала громадську організацію «Сила підприємців», знайомилася з активними маріупольцями та депутатами, заглиблювалася в роботу місцевих департаментів, щоб в міськраді знали — в місті є підприємці, вони хочуть можливостей для розвитку.

Місцеві школи та дитячі сади закуповували у Бубнових сировину для їдалень. Як каже Марія, її сім'ї вдалося заощадити місту мільйон гривень на закупівлях в Prozorro. Але потім на рівні міста було прийнято рішення, що тепер освітні установи не будуть самі готувати, а купуватимуть цю послугу у підрядників.

Взяли «куркуля» з другої спроби

У 2018 році Марія з чоловіком вирішили зайнятися новим напрямком і подали заявку на фінансування за програмою «Український донецький куркуль». Ідея полягала в тому, щоб мити, очищати, подрібнювати та продавати овочеві заготовини та готові салати.

Чоловік Марії сам захищав проєкт в Краматорську, але йому відмовили, не пояснивши чому. Вона написала пост у Facebook, і в результаті їх запросили наступного разу захищати проєкт разом. «Куркуль» піддався подвійному зусиллю Бубнових, вони успішно захистили проєкт, і отримали 500 тисяч гривень.

Гроші сплачені, а будівля недоступна

Для нового бізнесу потрібна була нова будівля, і відповідний варіант вже знайшовся. Колишнє підприємство «Донбасселектромонтаж» проходило процедуру банкрутства, а його будівлі розпродавали на аукціонах. Хоча будівля вимагала серйозного ремонту, це був ідеальний варіант, ще й за ціною у 235 тисяч гривень.

За результатами аукціону Марія Бубнова стала офіційною переможницею. Коли Бубнови перерахували повну вартість підприємства на рахунок біржі, яка проводила торги, арбітражний керівник, призначений судом за цим ліквідаційним процесом, відмовився ставити свій підпис на документах. Відмову мотивував тим, що не визнає аукціон законним і має претензії до біржі.

Марія вирішила судитися, програла перший суд, апеляцію і касацію. Через місяці судової тяганини ліквідатор сам подзвонив і сказав, що все-таки готовий поставити свій підпис. Але за цей час законодавство змінилося, документообіг перейшов в електронний вигляд, і тепер жоден нотаріус в Маріуполі не знає, як довести процедуру до кінця законним шляхом. Ситуація зависла — гроші сплачені, але будівля так і не належить Бубновим.

Наперекір усім негараздам 

Сім'я бізнесменів не опустила руки й, ніби долі наперекір, вирішили орендувати будівлю просто біля тієї, що не змогли купити. Якщо все складеться добре, у них є перспектива розширення бізнесу, нарощування виробничих потужностей і збільшення робочих місць.

В орендованому приміщенні зараз завершується ремонт. Сергій займається основним бізнесом — гуртовою торгівлею, а Марія готується до запуску виробництва овочевих заготовин і салатів від «Азовська фабрика кухня».

Загальна продуктивність майбутнього цеху з попередньої обробки овочів — дві тонни на день, а за місяць можна робити 44 тонни салатів. З готовими салатами Марія і Сергій планують вдруге підкоряти Київ, але пізніше.

«Усі ніші зайняті зараз всюди. Але кав'ярні теж скрізь існують і каву всюди продають. Треба довести наш задум до кінця, опрацювати всі ризики й тоді ми будемо готові», — впевнена Марія.

«Знали б, де впадеш, підстелили б соломки»: поради від підприємця

📌 Не покладайтеся на 100% на теорію. Теоретичні знання допоможуть розкласти по поличках вашу бізнес-ідею, але решту доведеться робити шляхом проб і помилок. Кожна історія унікальна, як і досвід, який ви з неї отримаєте.

📌 З двох можливих рішень, простого і складного, завжди обирайте складне. Просте рішення може здаватися привабливим, але водночас воно оманливе. Якщо, наприклад, не можете вирішити, купити обладнання дорожче і пізніше або дешевше і зараз, краще заробіть грошей і купіть якісний продукт. Те ж саме стосується хабарів і відкатів — це легкий шлях, але ви завжди будете ходити по краю.

📌 Зрозумійте і прийміть той факт, що не все залежить від вас. Ви можете створити ідеальні умови для успіху, підлаштуватися під інших людей, жертвувати своїми інтересами, але не отримаєте бажаного результату. Інші люди теж можуть помилятися, але не приймайте їх помилки за свої.

📌 Приготуйтеся грати в довгу у всьому. Продумуйте стратегію до дрібниць, вивчайте ринок, розраховуйте прибуток. Визначте кінцеву мету, якої ви хочете досягти, але не зупиняйтеся на цьому. Прикиньте, як можуть розвиватися події після цього при хорошому і поганому сценарії.

📌 Прищепіть собі свободу від «директора згори». І згадуйте про це кожен раз, коли хочеться опустити руки в бізнесі. Згадуйте, заради чого все затівали і які переваги маєте зараз в порівнянні з іншими людьми. Так, можливо зараз ваш бізнес переживає не найкращі часи, але ви самі залежите від себе, ніхто не розпоряджається вашою долею.

“Успіх — це ще не крапка, невдача — це ще не кінець: єдине, що має значення, — це мужність продовжувати боротьбу”

Віра у свої сили та наполегливість — важлива частина просування до мети. Марія не опускала руки, тому що розуміла, що навіть успішні підприємці, які створили компанії, відомі на весь світ, зазнавали невдач. І на «десерт» ми зібрали для вас 3 історії знаменитих бізнесменів, що надихають 

Наприклад, засновник Alibaba Group Джек Ма насилу зміг вивести компанію на самоокупність через кілька років збитків. Перший дохід він отримав у 2002 році — це був всього 1 долар. Досягти цього вдалося завдяки введенню комісії для продавців за право розміщення товарів на сайті.

Колишній голова ради директорів «Starbucks» Говард Шульц закривав очі на збитки компанії, заявляючи, що потрібно продовжувати втрачати гроші, поки компанія не розширить штат, не збудує власний обсмажувальний завод і не створять комп'ютерну систему для контролю сотень кав'ярень у всій країні. Інвестори були нажахані, але виявилося, що своєчасна підготовка дозволила заощадити в майбутньому набагато більше.

Засновниця онлайн-медіа Huffington Post Аріанна Хаффінгтон терпіла глузування медіакритики. Спочатку Huffington Post замислювався, як блог-платформа, де звичайні американці писали поряд з Бараком Обамою, Алеком Болдуїном і Біллом Гейтсом. Інші медіа ставилися до цього скептично і читачі втрачали інтерес. А потім Аріанна запропонувала звичайним користувачам висвітлювати президентські перегони в США на виборах 2008-го року. Саме тоді аудиторія сайту і виросла на 500 відсотків.