Дмитрий Журавлев
"До такого звикнути неможливо": Чим живе сьогодні прифронтова Авдіївка
Авдіївка знаходиться в безпосередній близькості до Донецька. Вже вісім років у місті не вщухають звуки війни, а чотири місяці тому тут почалися обстріли, які не припиняються й сьогодні. Як живе Авдіївка за умов повномасштабної війни — “Східний Варіант” дізнався у жителів міста та місцевої адміністрації.
Авдіївка. 2014 — 2022
До війни Авдіївку називали передмістям Донецька, настільки близько це невелике містечко знаходиться від тимчасово окупованої столиці Донецького регіону.
До Донецька ходили регулярні рейси автобусів. Більшість місцевих, хто не працював на Авдіївському коксохімі, їздив на роботу до Донецька. На закупи — до Донецька. На недільний відпочинок теж до Донецька.
Усе змінилося 2014-го. З перших днів війни, а для жителів Авдіївки вона розпочалася влітку 2014-го року, у місті не вщухають звуки канонад. Періодичні обстріли житлових будинків та міської інфраструктури — це щоденна реальність для всіх, хто живе та працює в Авдіївці, ось уже вісім років.
Чи можна сказати, що обстріли, які розпочала росія у лютому 2022-го, вже не так шокували жителів міста, як, наприклад, киян, львів'ян чи харків'ян? Місцеві вважають, що до цього звикнути неможливо.
“Не знаю, як до обстрілу можна звикнути. Щоразу це шок. Так, звичайно, з роками може й менше звертаєш увагу на віддалені звуки пострілів артилерії. Але коли у місто “прилітає”, і навіть якщо особливо нічого не зруйновано і без жертв, це завжди трагедія. Хоча такого, щоб прилетіло саме у місто і нічого не постраждало, — це рідкість. Обов'язково чи вікна вилітають, чи щось таке”, — розповідає житель Авдіївки Валерій.
Він — приватний підприємець, мав невеликий бізнес, пов'язаний із торгівлею. Але вже на початку березня вирішив поїхати й вивіз свою сім'ю до центральної частини України.
“Уже після заяв російського уряду наприкінці лютого мені особисто стало ясно, що ми на порозі великої війни. Звісно, була надія, що це пусті слова. Але після першого обстрілу всієї України 24-го числа я вирішив не зволікати. Ми просто зібралися та поїхали до родичів”, — додає Валерій.
На початок повномасштабного вторгнення росії в Авдіївці проживало приблизно 30 тисяч жителів. Зараз військова адміністрація не дає точних цифр, але стверджує, що жителів не одна тисяча.
Переважно це люди похилого віку, які просто не хочуть залишати свої домівки. Але є й молоді сім'ї із дітьми.
У місті вже чотири місяці немає централізованої подачі води, вона припинилася ще до 24 лютого через обстріл. Нині не працюють банки, аптеки, великі супермаркети.
Інтенсивність обстрілів збільшилась у рази. Як каже пресслужба Авдіївської міської військової адміністрації, з 24 лютого по 20 червня у місті зруйновано або пошкоджено 664 будівлі. Сюди входять і приватні будинки, і багатоповерхівки. Не обходиться і без людських жертв.
“За чотири місяці в Авдіївці зафіксовано 130 поранених та 39 загиблих. Але це лише ті, хто пройшов через міську лікарню. Думаю, цю цифру можна множити на два”, — повідомляє заступник начальника Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Сергій Легенький.
Обстрілюють Авдіївку щодня, небезпечно просто виходити надвір. Так, 28 червня Павло Кириленко повідомив про ще одну жертву російської агресії в місті.
Але навіть у цих умовах адміністрація продовжує евакуювати людей.
“Є офіційні сторінки Авдіївської військової адміністрації у Фейсбуці та Телеграмі. На них ми вказуємо телефон контактної особи, яка складає списки бажаючих виїхати. Коли набирається хоча б близько двох десятків людей, їх телефоном попереджають, де і коли стоятиме автобус для евакуації. Адреса точки евакуації ніде не публікується з міркувань безпеки. Люди прибувають за дзвінком”, — розповідає пресофіцер Авдіївської міської військової адміністрації Віра Хоменко.
З Авдіївки людей везуть до Покровська. З Покровська йдуть дві електрички до Дніпра та один поїзд до Львова.
“У Дніпрі ми маємо благодійні організації — партнери, які можуть зустріти людину, якщо є така необхідність. І навіть тимчасово надати нічліг”, — розповідає Віра Хоменко.
Авдіївський коксохім
Окрема історія — Авдіївський коксохімічний завод. Це містотворче підприємство стратегічного значення, яке давало роботу майже половині Авдіївки.
Крім того, у 2014 році під час інтенсивного обстрілу міста тут буквально жили працівники заводу з сім'ями, використовуючи споруди коксохіму як сховища.
На жаль, Авдіївський коксохім також став жертвою російської військової агресії. Буквально з перших днів вторгнення його територія перебуває під обстрілом. На початку травня керівництво заводу ухвалило рішення про його консервацію. Завод припинив роботу. Однак обстріли підприємства не припиняються і донині.
Робота комунальних підприємств та гуманітарна допомога
Із забезпеченням медичної допомоги в Авдіївці, за словами Віри Хоменко, напружена ситуація.
“У місті зараз залишається лише кілька лікарів. Медичного персоналу мало, але він є, і він працює. Вони видають людям ліки, тому що аптеки не працюють. Військова адміністрація організувала таку локальну гарячу лінію. На неї дзвонили здебільшого люди пенсійного віку та маломобільні. Тобто ті, хто не може самостійно дістатися лікарні. Збирався такий список тих, хто його потребував допомоги, його передавали волонтерам, які розносили ліки адресно”, — каже пресофіцерка.
Щодо комунальних послуг, то комунальники в Авдіївці продовжують працювати. За словами представників адміністрації, вони роблять все, що в їхніх силах. Вивозять сміття, підвозять воду. Роблять прибирання у місті.
“Що таке постійні обстріли? Це бита цегла, шифер, уламки металу, скло. Повалені дерева та зламані гілки. Все це комунальники прибирають за першої ж нагоди. Їм видали засоби захисту, бронежилети. Їхня робота небезпечна, але вони залишаються у місті й продовжують свою роботу”, — додає Віра Хоменко.
Окрім того, на працівників комунального підприємства, враховуючи ситуацію, покладено додаткові функції. Наприклад, вони обслуговують генератори, які були розміщені у сховищах.
“Незадовго до вторгнення в місті були встановлені лавки із сонячними батареями, із зарядними пристроями для гаджетів. Раніше вони стояли на одній із центральних вулиць, але коли почалися обстріли, їх перенесли до входів у сховища. Ось їх комунальники також обслуговують”, — каже Віра Хоменко.
З продуктових магазинів в Авдіївці працює лише один. Тому місцеві пристосувалися їздити за продуктами до Покровська.
Водночас продукти жителі Авдіївки одержують і у вигляді гуманітарної допомоги.
У цьому допомагають багато благодійних організацій. Це і міжнародні фонди, і українські громадські організації, різноманітні волонтерські рухи.
“Як гуманітарку Авдіївка отримує не лише харчові продукти. Також генератори, автомобілі для комунальних підприємств, які працюють в екстремальних умовах та втрачають техніку внаслідок обстрілів. Це далеко не повний список”, — розповідає Віра Хоменко.
Раніше функції гуманітарного штабу, де концентрувалася більшість гуманітарної допомоги, виконувала одна з місцевих шкіл. Але в ніч із 20 на 21 червня школу було зруйновано російськими військами за допомогою “Градів”. Будівля згоріла. На щастя, ніхто з волонтерів тоді не постраждав.
Тепер в Авдіївці централізованого центру, де люди могли б отримати допомогу, наразі немає. Однак влада міста докладає зусиль для того, щоб на людях це ніяк не позначилося.
Усю інформацію щодо евакуації з Авдіївки, отримання гуманітарної допомоги та інших потреб містян можна отримати, звернувшись на офіційну сторінку Авдіївської міської військової адміністрації.
Або звернувшись за телефоном: 06236 31125
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
4470
