"Спільнота Відновлення": як родина маріупольців релокувала свій бізнес із вироблення сувенірів

“Спільнота Відновлення” — засноване Східним Варіантом ком'юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до Спільноти відновлення та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Вторгнення на день народження

Микола Воропай служив в морській піхоті до 2021 року. Після демобілізації вирішив заснувати свою справу, тож почав робити вироби з дерева та фанери. Спершу робив подарунки для своїх друзів-військовослужбовців. Здебільшого вони були на військову тематику. Коли вирішили розширювати виробництво, на заваді стала повномасштабна війна. 

Марія Гльоза розповідає, що у лютому 2022 року вони жили в очікуванні війни, і в неї вдома була складена “тривожна валіза”. Її чоловік Андрій був прикордонником у Маріуполі та казав, що ситуація загострюється і потрібно бути готовими швидко евакуюватись із міста при потребі.

24 лютого, у день народження Марії, росія почала повномасштабне вторгнення. Дівчина виїхала з Маріуполя разом із мамою та братом, її тато та чоловік залишились обороняти Маріуполь. Спершу Марія з родиною поїхали в Дніпропетровську область, де прожили три місяці.

“Третього або четвертого березня в наш будинок було попадання. У будинку залишалася моя бабуся, вона зараз тут з нами [в Івано-Франківську — ред.]. Але на той час вона була там, і сказала, що по будинку було три прильоти кожного дня. І от після третього загорівся дах. Будинок, все, що було в ньому, згоріло. Це і станки, і обладнання. Там просто стоять стіни, повертатися нікуди”, — розповідає Марія.

У Маріуполі чоловік Марії отримав кульове поранення у ногу. На заводі Ілліча його прооперували медики. 12 квітня з території заводу він потрапив до ворожого полону. Під час перебування в Оленівському СІЗО лікарі сказали, що є загроза втратити ногу.

“Спочатку з чоловіком у мене був звʼязок. Потім, коли Маріуполь був вже у кільці, переписувались СМС. Він писав: “Я живий, все добре”. З 25 березня у мене не було з ним звʼязку. Я підтримувала зв’язок з його частиною і могла тільки дізнатись, чи потрапив він у “поганий” список, чи ні. Одного разу мені подзвонили та сказали, що його поранили. Пізніше подзвонила подруга з Маріуполя, яку вивезли на окуповану територію, та сказала, що бачила його серед полонених по новинах. Я подзвонила у частину, і його занесли в списки полонених”, – пригадує Марія події минулого року.

У червні минулого року чоловіка обміняли. Він подзвонив Марії й сказав: “Нас обміняли”. Пів року він проходив операції та реабілітацію. Сьогодні Андрій продовжує  службу в Івано-Франківську. Тато Марії вийшов з Маріуполя самостійно, він продовжує проходити військову службу в Одеській області.

До Івано-Франківська Марія з сім’єю приїхали 7 червня. Тут почали налагоджувати своє життя з нуля.

Перезапустити справу тата 

Марія розповідає, що коли вона з сім’єю їхали до Івано-Франківська, то в дорозі шукали собі житло. Каже, що їхали у невідомість.

Одного разу у гості приїхав тато Марії та запропонував поновити діяльність з виготовлення деревʼяних сувенірів. Микола Воропай виграв грант  від Українського ветеранського фонду, гроші з якого пішли на перезапуск виробництва. Назву вирішили взяти нову – “ARTнація”. Старою назвою виробництва була “Велес”. Марія каже: “Ми вирішили, якщо все починається з нуля, то й назву треба нову”. 

В Івано-Франківську майстерня знаходиться в промисловому районі. В асортименті “ARTнації” є підставки під телефон, брелоки, органайзери, ключниці, коробочки різного розміру, підставки під чашку, магніти. Цей список не є вичерпним, адже виробництво вдосконалюється й асортимент розширюється. 

Сувенірні вироби Марія виробляє разом з чоловіком. Вони працюють над дизайнами виробів та створюють їх у своїй майстерні. Андрій допомагає у вільний від служби час.

У Маріуполі була сформована база клієнтів, про вироби Миколи Воропая люди дізнавались від знайомих та друзів. Через “сарафанне радіо” люди дізнавались про “Велес”. В Івано-Франківську потрібно було з нуля шукати клієнтів, стукатись до людей і розповідати про свою роботу. 

“Залишились старі клієнти, які виїхали з Маріуполя. Вони замовляють в нас в інтернеті, і ми їм відправляємо. Співпрацювали ще з маріупольською крамницею, це сувенірна крамниця, яка знаходилась у “Вежі” в центрі. Вони виїхали й продовжують свою роботу в різних містах, але базуються в одному місті. Ми з ними співпрацювали й робили сувеніри на тематику Маріуполя”, — розповідає Марія. Також “ARTнація” співпрацює з “ЯМаріуполь”.

Більшість сувенірів в асортименті “ARTнації” мають патріотичну тематику. Андрій Гльоза, чоловік Марії, зазначає: 

“Нам не складно зробити комусь тематичний подарунок для якогось міста. Або коли хтось каже, що потрібен певний логотип на підставку під чашку. Я на свої прикордонні частини дуже багато робив продукції. У нас є свої логотипи, Марія як дизайнер їх підставляла, і все це гарно виглядає. Людям подобається, тому що це індивідуальне і ніхто таке не робить”.

В Івано-Франківську продукцію “ARTнації” можна придбати в кафе “Dusha”, яке відкрила маріупольчанка Тетяна Васильєва. Її історію Східний Варіант записував раніше, читайте "Спільнота Відновлення": як маріупольчанка відкрила кав’ярню "Dusha" в Івано-Франківську

Станки, які чекають

У майстерні є деякі станки, якими вміє користуватись лише Микола Воропай. Марія каже, що цей бізнес — це любов її тата і після закінчення війни він обов’язково повернеться до нього. Андрій розповідає, що станки, якими вміє користуватись його тесть, створюють об’ємні картини. Їх Микола створював ще в Маріуполі. 

“Він робив картини з буку, вони ніби в 3D. Об’ємні картини я не вмію робити, це вміє тільки тато”, — каже Марія.

Створення шевронів

В Івано-Франківську Марія та Андрій почали створювати шеврони. Закупили для цього спеціальний станок. Спочатку Марія створює макет дизайну для патча, потім її брат Ярослав переробляє його під вишивку і в спеціальній програмі задає рух голки для створення малюнка. Марія каже, що її брат в 15 років навчився створювати макети для шевронів і докладається до розвитку сімейного бізнесу.

“На флешку загрузив файл, вставив в станок і він виконує те, що йому програма задає. Там є 15 кольорів, які машинка може вишивати. І воно само робить, тільки слідкуєш і обслуговуєш машинку і заправляєш нитку, якщо треба”, — розповідає Андрій.

Справу з вироблення шевронів назвали “Маяр” від імен Марія та Ярослав. В асортименті різні шеврони, як для військових, так і патчі, які можуть носити цивільні.

Марія та Андрій стали амбасадорами “Спільноти Відновлення” та лауреатами відзнаки “Незламні зі сходу”!

Вироби “ARTнації” можна переглянути на сторінці в Instagram. Шеврони можна подивитись тут.

***