"Спільнота Відновлення": як маріупольський заклад "Алло, Лосось" релокувався до Запоріжжя

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

«Брали якістю, швидкістю та ціною»

Ангеліна Тесленко народилася на Дніпропетровщині, а у 2020 році переїхала до Маріуполя. Зізнається, що на це були як особисті, так і реалізаційні причини:

Наш сегмент ринку, який ми охопили, це якраз середній клас, щоби показати людям, що можливо їсти суші з якісних продуктів, і це буде за нормальною доступною вартістю».

Заклад «Алло, Лосось» розташовувався за адресою проспекту Металургів, 47. Тут можна було поїсти на місці, або замовити доставку. З часом до азійської кухні додалася ще й піца. Пані Ангеліна пояснює, що побачила в цьому запит їхньої аудиторії.

«Нашою особливістю було те, що ми додавали таку класну емоційну складову, яка допомагала нам продавати. Це була величезна кількість реклами, у якій ми показували себе, як ми себе позиціонуємо, що ми такі є, що ми починаємо свій шлях. Людям були цікаві наші емоції. І ми давали їм живі емоції. Завдяки правильному введенню соціальних мереж ми достатньо швидко вийшли на рівень стандарту, доходу та пізнаваності в місті», — розповідає підприємиця.

Перед повномасштабним вторгненням, розповідає пані Ангеліна, заклад досяг піку свого розвитку. Наприкінці лютого вона хотіла їхати в сусіднє місто Бердянськ, щоб дізнатися вартість оренди на літній сезон, адже планувала масштабуватися та розвиватися далі. Та в новинах уже лунали постійні попередження про те, що росія накопичує війська на кордоні. Звичайно, Ангеліна не можна припуститися, що станеться потім.

«Заклад став сховищем для 70 людей»

Пані Ангеліна до останнього не вірила, що буде така повномасштабна війна. Після того, як путін оголосив про приєднання «днр» та «лнр» у склад росії, чоловік Ангеліни наполіг виїхати з міста хоча б на день, адже негативні передчуття його не покидали. Тож 22 лютого родина виїхала з міста до родичів у Запоріжжя, але вже наступного дня повернулися до Маріуполя.

«І того дня я працювала десь до другої ночі. Бо нам потрібно було залити нове меню для інтеграції з Glovo. І приблизно з другої ночі я почала чути вибухи. Мабуть, це були перші вибухи на околицях міста. Я розбудила чоловіка, він сказав почекати до ранку. Я вже не могла заснути в ту ніч. А вранці з’явилася заява путіна, де він говорив про початок наступу», — пригадує пані Ангеліна.

У перший же день повномасштабного вторгнення підприємиця призупинила роботу «Алло, Лосося» та виїхала із чоловіком із міста. Це ж порекомендувала зробити своїй команді заради власної безпеки.

«Ми нічого не брали, ніяких речей, у нас було тільки дві сумки. Без обладнання та іншого. Я згадую той час, коли ти не розумієш нічого, коли ти прислуховуєшся до кожного звуку, коли ти постійно відчуваєш себе в небезпеці. Перші дні ми були на звʼязку з керуючим закладу. Але потім звʼязок пропав», — розповідає Ангеліна Тесленко.

Декілька тижнів команда не виходила на звʼязок, перебуваючи в пекельному Маріуполі. Підприємиця не знала, що там відбувається, чи живі її працівники, і що взагалі робити. Керуючий закладу десь у 20-х числах березня написав СМС про те, що він живий та вийшов із Маріуполя. Інші члени та членкині команди також вціліли та вижили. Для Ангеліни це було найкращою новиною.

Уже опинившись у безпеці, команда розповіла підприємиці, що сталося із закладом. «Алло, Лосось» розміщувався в підвальному приміщенні й саме тому став прихистком для маріупольців. Під час блокади та боїв у центрі міста там перебувало до 70 людей. Це були мешканці сусідніх будівель, літні люди, діти та ті, житло кого вже постраждало чи було зруйновано.

«У закладі були запаси їжі. Наприклад, рис. І люди якраз його використовували. Також у нас були коробки з-під піци й потім мені розповідали, що люди використовували ці коробки, щоб спати на них. Потім, коли люди вже повиїжджали, вони писали нам листи з вдячністю за те, що в закладі знайшли притулок», — каже пані Ангеліна.

У багатоквартирний будинок, у якому розміщувався «Алло, Лосось», було сильне влучання, унаслідок якого в центрі побудови утворилася величезна діра. Фотографії з дірою цього будинка стали пізнаваними та використовувалися для демонстрації жахіть, які російська армія принесла в мирні життя українців.

Сама ж будівля відновленню не підлягала та була знесена окупантами. Зараз адреси Металургів, 47 у Маріуполі не існує.

«Звичайно, була величезна кількість помилок, тому що ти адаптуєшся під час війни в іншому місті»

Пані Ангеліна вирішила відновлювати діяльність закладу в Запоріжжі. Таке рішення вона пояснює бажанням допомогти тим, хто втратив роботу, та можливістю хоч трохи відволікатися від усіх жахів, що відбувалися довкола. Тож у квітні «Алло, Лосось» уже відновив свою роботу.

«Я дивилася в ті пусті очі своїх працівників і розуміла, що я хочу якось їм допомогти, але не знаю, як. Вони розповідали жахливі історії. І так хотілося відволіктися, що на фоні цього прийняли рішення відродити заклад, надати можливість працювати людям і мені самій. Ми відкрилися швидко, але дуже складно. Бо тоді навіть не всі магазини працювали. А якщо і працювали, то неповний день. Були труднощі з пошуком постачальників саме для японської кухні. Бо тоді це не було продуктом першої необхідності. Ми тестували, домовлялися, просили, шукали альтернативу. Я знаходила мінімальні можливості, за які могла зачепитися, щоб дати віру своїй команді», — розповідає Ангеліна.

Поступово команда «Алло, лосось» змогла налаштувати стабільну роботу першого відкритого закладу в Запоріжжі, попри всі складнощі та виклики. Наступним кроками розвитку були запуск піцецеху, закупівля нового обладнання, урізноманітнення меню новими позиціями. Через півроку наполегливої роботи керівниця зрозуміла, що можна відкривати другий заклад.

«Перший заклад у нас був із маленькою кухнею, а другий уже з місцями для відвідувачів, більшою кухнею. Запоріжжя більше, ніж Маріуполь. Тому з’явилася потреба відкрити другий заклад. І ми це зробили у квітні цього року», — каже Ангеліна Тесленко.

Сьогодні в «Алло, лосось» можна замовити все різноманіття азійської кухні, починаючи із суші та закінчуючи тематичними десертами моті. Заклад приймає відвідувачів на місці, а також працює на доставлення додому.

Підприємиця каже, що їй важливо продовжувати працювати для того, щоб дати хоч якусь стабільність своїм працівникам, допомагати їм відволіктися від війни та підтримувати розвиток бренду, який зародився в Маріуполі. Минулого року пані Ангеліна твердо хотіла повернутися до Маріуполя після того, як його деокупують. Та зараз вона розуміє, що цей процес буде набагато складнішим, ніж їй здавалося торік. Тому остаточну відповідь на це питання покаже тільки час.

Ангеліна Тесленко здобула відзнаку «Незламні зі сходу» від Східного Варіанта! Пишаємося незламними підприємцями зі сходу!

Де знайти «Алло, Лосось»?

Заклад розташовується в Запоріжжі за адресами Сталеварів,18 та Олександрівська, 65.

Номер телефону: 0 800 330 523

Офіційний сайт закладу

***