Приєднати підконтрольні території Донеччини та Луганщини до інших областей України: у чому суть пропозиції
У Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови, яка передбачає зміни адміністративно-територіального устрою Донецької та Луганської областей. Його ініціаторкою стала народна депутатка Анна Скороход.
У пояснювальній записці постанови зазначається: «на території Донецької й Луганської областей здійснюються заходи, необхідні для забезпечення оборони України. Така ситуація негативно вплинула на стан фінансового забезпечення установ освіти та охорони здоровʼя. Також це стосується надання соціальних допомог населенню. Для врегулювання ситуації та недопущення гуманітарної катастрофи на територіях, підконтрольних українській владі, необхідно змінити адміністративно-територіальний устрій окремих територій Донецької та Луганської областей».
Східний Варіант зібрав різні думки, щоб дізнатися більше про плюси та мінуси такої пропозиції.
Краматорськ — до Харківщини, Покровськ — до Дніпропетровщини
Проєктом постанови пропонується приєднати неокуповані території Краматорського й Бахмутського районів Донеччини, Сватівський та Сіверськодонецький райони Луганщини до Харківської області. А Волноваський та Покровський район Донеччини — до Дніпропетровської області.
Іншими словами, Краматорськ, Слов’янськ, Дружківка, Часів Яр, Лиман, Сіверськ пропонується передати в склад Харківської області, а Покровськ, Мирноград, Добропілля — до Дніпропетровської.
“Чому це важливо? По-перше, ми маємо діяти виключно в інтересах наших людей і дати їм гарантію: ці території залишаться українськими. По-друге, утримання Луганської та Донецької ОДА (обласної державної адміністрації) коштує державі понад 50 мільйонів гривень щомісяця. Це нераціональні витрати, адже їхні функції можуть ефективно виконувати Харківська та Дніпропетровська області. Цей крок дозволить і захистити наших громадян, і зекономити кошти бюджету. Тепер будемо дивитися, хто і як у парламенті підтримає цю ініціативу”, — писала ініціаторка проєкту постанови Анна Скороход у соціальних мережах.
Східний Варіант звернувся до Анни Скороход за коментарем, однак на момент публікації матеріалу так і не отримав його.
Оптимізація державних витрат чи сигнал відмови від ТОТ?
Питання змін адміністративних кордонів Донецької та Луганської області не нове. Його підіймали ще з 2014 року. Про це нагадує громадський діяч та голова Міжнародного благодійного фонду «Руки друзів» Станіслав Черногор. Із самого початку російської агресії та окупації значної частини Донеччини та Луганщини велися дискусії щодо доцільності передачі Приазовʼя до Запорізької області, а Краматорська та Словʼянська — до Харківської.
«Сподіватися, що росія зупиниться, якщо підконтрольні території Донеччини віднести до іншої області, безглуздо. Такого не буде. При цьому у самій області зараз залишається 120–150 тисяч населення. І тому мати повністю структуру обласної адміністрації, яка нібито керує залишками населення, я не бачу сенсу. До того ж це могло б оптимізувати державні витрати», — розповідає Станіслав Черногор.
Хоч влада України запевняє, що не відмовиться від тимчасово окупованих територій навіть у випадку заморозки війни, зміна адміністративного устрою Донеччини та Луганщини може сприйматися прямим сигналом про це. До того ж після ліквідації Міністерства реінтеграції, обласні військові адміністрації фактично є єдиними органами, які цільово працюють із переселенцями своїх регіонів та підтримують звʼязки з громадянами в окупації.
Станіслав Черногор зазначає, що допомога для переселенців від обласних адміністрацій теж потребує доопрацювань. Станіслав переселився з Краматорська й зараз проживає в Кропивницькому. Хаби Краматорської громади працюють тільки в Києві та Дніпрі. Тож він не має можливості звернутися туди особисто. А якщо приходить до центру допомоги переселенцям «ЯМаріуполь» у Кропивницькому, отримує відмову в обслуговуванні, адже він не з Маріупольської громади.
«Який сенс від ОВА, якщо вони будуть управляти фактично декількома великими містами й водночас отримувати зарплати 80–100 тисяч гривень? У нас є обласна адміністрація, а ще районні адміністрації та міські адміністрації. Забагато чиновників, які виконують фактично одні й ті самі функції. Тому реорганізація, на мою думку, точно потрібна», — каже Станіслав.
Нагадаємо, що річний бюджет Донецької області у 2024 складав 7,618 млрд гривень, у 2025 році — 4,260 млрд гривень. Річний бюджет Луганщини у 2024 році був 1,209 млрд гривень, у 2025 році — 1,037 млрд гривень. У своїх матеріалах Східний Варіант розповідав докладніше, куди йдуть ці кошти.
«Адміністративно-територіальні зміни в Україні можуть визначатися виключно законами України»
Ініціатива про зміну адміністративного устрою Донецької та Луганської областей не може навіть теоретично мати правові наслідки та бути прийнятою в Парламенті, розповідає координатор громадської організації «Сильні громади» та спілки «На лінії зіткнення» Андрій Грудкін:
«Якщо подавати це під соусом, що підконтрольні території Донеччини будуть в інших областях і тому путін від них відмовиться, то це абсурд. З погляду законодавства — це також абсурд, адже адміністративно-територіальні зміни в Україні можуть визначатися виключно законами України. Ніякі постанови Верховної Ради чи інший подібний нормативно-правовий акт не можуть змінити їхній правовий статус».
Водночас Андрій визнає, що реорганізація обласних органів влади Донеччини та Луганщини дійсно потрібна:
«Ми давно говоримо про те, що потрібно реформувати ці органи й адаптувати їх під задачі та функції, які вони мають унаслідок внутрішнього переміщення сотень тисяч людей. У цьому контекстні мають бути скорочення видатків, перегляд функціоналу влади, її структури. Але повна ліквідація цих інституцій несе для нас загрозу. Ці органи представляють Донецьку та Луганську області в екосистемі органів управління Української держави. Якщо ми їх ліквідуємо, до того ж самостійно, то в кремлі, я певен, піднімуть келих і будуть нам аплодувати».
Історичний вимір питання
Навіть на рівні ідеї включення неокупованих частин Донецької та Луганської областей до складу Дніпропетровської та Харківської областей є вкрай небезпечним для сьогодення та майбутнього Української держави. Про це розповідає докторка історичних наук, професорка Надія Темірова. Науковиця пропонує подивитися на ситуацію з погляду історичного виміру.
«У розрізі історичної ретроспективи слід узяти до уваги, що до 20-х років XX ст. територія сучасних Донецької та Луганської областей перебувала в складі Катеринославської й Харківської губерній та Області Війська Донського. Така конфігурація була прямим наслідком ліквідації Запорозької Січі в 1775 році та стала яскравим виявом імперської політики, спрямованої на знищення українських інституцій, колонізацію стратегічних територій, ідеологічне утвердження російського панування. У такий спосіб Російська імперія прагнула знищити козацьку автономію, що становила загрозу для централізованої імперської влади, бувши осередком українського життя. А разом із нею витіснялась і пам’ять про героїчну минувшину українства. За майже століття існування Донецької та Луганської областей як окремих адміністративних одиниць вони розвинулись у потужний самобутній індустріальний регіон і на момент проголошення Незалежності разом зі всією Україною їхнє населення підтримало доленосний Акт 24 серпня 1991 року», — розповідає Надія Темірова.
За словами докторки історичних наук, депутатська ініціатива щодо перегляду чинного адміністративного устрою може бути розцінена як відмова від суверенітету тимчасового окупованих територій. Такий крок може створити враження, що держава «відрікається» від частини своїх громадян, що, своєю чергою, може підважувати національну єдність. Чимало жителів Донецької та Луганської областей, як ті, хто виїхав, так і які залишились на окупованих територіях, розцінюватимуть такий крок як зраду, що може призвести до соціальної деморалізації.
«Слід враховувати й економічний вимір: хоча значна частина інфраструктури Донецької та Луганської областей зруйнована російським агресором, вони все ще мають значний економічний потенціал, який Україна може втратити остаточно. У статті 133 Конституції України зафіксовано внутрішній адміністративний устрій України, елементами якого, зокрема визначено Донецьку та Луганську області. Перегляд меж областей потребує внесення змін до Конституції, що є складним, тривалим і непродуктивно виснажливим процесом. Інші держави, передусім союзники України в протистоянні російській навалі, можуть сприймати такий крок як підтвердження окупації, що може ускладнити роботу над поверненням тимчасово окупованих територій. Подібні ініціативи можуть бути використані (і безумовно будуть використані!) російською пропагандою для створення образу «розколотої» України», — каже Надія Темірова.
Однак науковиця не заперечує, що на зараз доречно уточнити функціонал обласних адміністрацій Донецької та Луганської областей в умовах воєнного стану:
«Можливо, варто працювати не лише на потреби наявного населення у двох областях, а й надавати підтримку вихідцям із регіону в статусі ВПО, релокованим підприємствам, закладам, установам із метою збереження людського й економічного потенціалу задля відновлення Донецько-Луганського регіону. А цей момент обов’язково настане!».
***
Цілком очікувано, що на 13-й рік російсько-української війни та окупації частин Донеччини та Луганщини порушили питання щодо реорганізації їхніх обласних адміністрацій. Однак перед цим слід розв’язати низку важливих питань: хто підтримуватиме зв’язки з тимчасово окупованими територіями цих областей, хто допомагатиме переселенцям і як саме, як працюватиме центр зайнятості та фіскальна служба тощо.
До того ж не зрозуміло, чому постанова пропонує зміни тільки для Донецької та Луганської областей, а не й для Херсонської та Запорізької, значна частина яких також контролюється ворогом.
Східний Варіант слідкуватиме за розвитком подій.
Читайте також: 50 тисяч гривень «підйомних»: як їх оформити дітям, які повертаються з ТОТ або російської депортації
