"Максимально розкручена машина примусу": начальник ЛугОВА Артем Лисогор про проведення "виборів" на окупованій Луганщині

Голосували без місцевої прописки, на капоті автомобіля та біля вхідних дверей у квартиру. Про ці та інші фальсифікації на тимчасово окупованій Луганщині докладніше в матеріалі.

***

— Артеме Володимировичу, російські пропагандисти називають цифру явки на тимчасово окупованій території Луганщини — 87 %. Цифра дуже «гарна». Вона навіть вища за загальну середню цифру явки у рф. Тобто, якщо загальна середня цифра явки у рф 77 %, то на тимчасово окупованій Луганщині це — 87 %. Як на цю цифру взагалі можна реагувати та чи варто довіряти цим цифрам від російських пропагандистів?

— Ви знаєте, напевно, російським пропагандистам взагалі не можна довіряти, як і керівникам квазіреспубліки «лнр», «днр». Тому що, як дивишся на їхні цифри, то «недопрацювали» називається.

Візьмемо дуже просту цифру. До 2014 року на території Луганщини проживало близько 2–2,1 мільйона громадян. Після вторгнення рф у 2014 році приблизно 700 тисяч виїхали на територію, підконтрольну Україні. Ще приблизно 350–400 тисяч виїхали вже під час повномасштабного вторгнення.

Дивлячись на ті населені пункти, про які ми маємо інформацію, якщо це села, вони взагалі пусті. Великі міста, які були окуповані у 2022 році (Сєвєродонецьк, Лисичанськ), вони теж майже пусті. І більшість тих, хто там знаходиться, це вже люди, які тікали від війни. І населення там до 20 % від того, що було. Попасної взагалі немає.

Звідки можна взяти такі цифри явки? Дуже проста відповідь. Цифри фантастичні, ми це вже прекрасно бачили на минулих виборах в росії. Цифри малюються. У принципі, голосують, як ми бачили цього разу, усі підряд. І без документів, і на вулиці, і на дорозі: зупинилися — проголосували. Я вважаю, взагалі ніякої довіри не може бути до держави-агресора.

«Вибори» проходили з незрозумілими якимись спостерігачами, які в Луганську сидять та у бронежилетах обідають. Я взагалі не розумію, як можна довіряти якимось цифрам явки росії.

— До речі, якщо говорити про явку на окупованій території Донецької області. Російські пропагандисти кажуть, що там явка склала 86 %. Це теж більше за середню загальну цифру явки у рф. Тобто на ТОТ Луганщини — 87 %, а на ТОТ Донеччини — 86 %. Як ви вважаєте, чи можна говорити про те, що росія хоче створити картинку «прийняття та підтримки» на тимчасово окупованих територіях? Що вони (росіяни) їх начебто «освободили», й от як доказ — люди підтримують путіна там навіть більше, ніж на самих територіях рф.

— Дивіться, тут усе дуже просто. По-перше, створюється картинка для російського глядача, для росіян. Тому що треба показувати, що сотні тисяч їхніх чоловіків гинуть та отримують поранення у їхній терористичній армії не просто так. Що вони борються за землі, які їх начебто підтримують. Що вони включають їх у склад своєї російської недоімперії. І люди дійсно це підтримують.

Це ж треба розказувати місцевим мешканцям. Зрозуміло, що там вибору не дуже багато, але самі настрої захищати будуть дуже низькими без таких заходів. Вони й так зараз низькі, а будуть взагалі несприйнятими.

Інша ситуація в тому, що це робиться й для створення картинки для міжнародної спільноти, яка, до речі, не визнає проведення цих виборів на окупованих територіях. Однак, усе ж таки, ми розуміємо, що є і преса, є і читачі, «прихильники руського міра», які проживають на території європейських країн. І саме через них вноситься ось така агітація, що «дивіться, ви тут розказуєте, що ми агресори, а люди проголосували за путіна в такій кількості». І що «дивіться, навіть при проведенні українських виборів не було такої явки й не було такої кількості людей».

Зрозуміло, що це машина агітації. Вона завжди працювала, ще із часів радянського союзу. Для того, щоб виправдати хоча б якось їхній напад, вони, звісно, і приймають ці території, і проводять вибори, і показують своїм громадянам те, що дійсно, «ось, дивіться, як люди чекали». Тому що якось треба ж виправдовувати ці дії.

— Як Луганська ОВА відслідковувала процес проведення так званих виборів на тимчасово окупованій Луганщині?

— Ми цим займалися, відслідковували, отримували інформацію. Тому що всі ці матеріали, які наші спецслужби виявили, вони потім підуть проти держави-агресора до міжнародного суду.

Ми відслідковували, щоби показати, наскільки це абсурдно, у тому числі міжнародній спільноті. Я спілкувався якраз із британським виданням, з французьким виданням, які також про вибори писали. Показували ці відео, як під дулом автоматів бабця голосує. Потім розкрутка ситуації з Попасною, у якій один із таких відомих на росії журналістів розказує про те, що «тут така явка вчора була, коли приїжджала виборча комісія, що було таке стовпотворіння». І далі в самому ж ефірі людина каже, що на всю Попасну залишилось 20 осіб. То яке ж таке стовпотворіння було з 20 осіб?

— Начальник Сєвєродонецької районної військової адміністрації Роман Власенко говорив про таку частину фальсифікації виборів, що голосували й ті, хто не були місцевими. Наскільки це масове явище було на тимчасово окупованій території Луганщини, коли під час так званих виборів голосували приїжджі, які не мали місцевої реєстрації?

— Ну дивіться, тут теж усе дуже просто. Ці ж мобільні групи, які ходили домівками. Вони приїжджали й у двори, ходили в під’їздах збирали підписи на «голосування». Ми прекрасно розуміємо, що в Сєвєродонецьку, у Лисичанську дуже багато квартир, які були більш-менш відремонтовані, і які незаконна влада «лнр» відібрала у їхніх власників, і повіддавала терористичним військам російської федерації. Давали й лікарям, і вчителям, які туди поприїжджали для організації роботи на окупованій території. Зрозуміло, що коли обходять по квартирах, ну звісно, що там усі голоси зараховувалися. І ми отримували інформацію. І було дуже багато інформації про те, що на вулиці голосують навіть без документів просто представившись, що «я там такий-то».

Тому що ми ж бачили ситуацію в тій же Макіївці, коли у вечірні часи, де трансляція, стоїть там десь 10 осіб у черзі, щоби проголосувати. При цьому в кадр попадають урни для голосування, які майже пусті. Там одиничні бланки лежать. А потім з’являється явка, що «проголосувало там усі, хто були на дільниці». Тож або на дільниці було 30 осіб зафіксовано, але такого не може бути, або тут приліпили цифри.

— Хотілося б зараз під час нашого інтерв’ю нагадати за відповідальність за організацію та проведення виборів на тимчасово окуповані території. Адже для жителів тимчасово окупованих територій Луганщини, які брали участь саме в організації або агітації, буде кримінальна відповідальність за колабораціонізм, так?

— Так, звісно, тут усе чітко зрозуміло. Тому що навіть ті, які є, скажімо так, вчителі, або лікарі, але не пішли на співпрацю з ворогом, і з якихось об’єктивних обставин не змогли виїхати, або за батьками дивляться, або ще щось, бо різні ситуації бувають. Була і швидка окупація, де люди не можуть і сьогодні виїхати. Якщо не пішли на співпрацю з ворогом — тут питань немає.

Якщо особи є державними посадовцями, належать до державної служби, і вони організовували чи проводили ці вибори, тим більше брали участь у дільничних комісіях, що є прямою участю в незаконних виборах, за це, звісно, буде відповідальність. Наші правоохоронні органи все фіксують, за це буде кримінальна відповідальність.

Зрозуміло, що люди, яких нагнали або примусили під автоматами голосувати, це окрема історія, а ті, хто саме організовували й пішли на співпрацю до органів невизнаних окупантів, матимуть окрему відповідальність. Я думаю, що це більше питання до правоохоронців: як вони будуть це кваліфікувати і який, скажімо так, внесок у цю незаконну діяльність зробила та чи інша людина, і за якою статтею кваліфікувати її діяння.

— А як щодо тих, хто просто брав участь у голосуванні, тобто звичайні мешканці?

— Частіше всього такі дворові обходи, вони мали місце. І я думаю, що багато людей, щоб не ризикувати зайвий раз своїм життям, здоров’ям, своєю родиною, голосували. Я думаю, що фсб також слідкувало, хто голосує, а хто — ні. Ви самі розумієте, навіть якщо людина не пішла на виборчу дільницю, але до неї прийшли додому, зрозуміло, що всі бачили, де вона там ставить галочку в бланку, тож про яке таємне голосування може йти мова.

Зрозуміло, що голосування було примусове. Голосування було в деяких підприємствах, які окуповані, у колишніх державних школах, де їхніх директорів вимагали звітувати, хто і скільки вчителів проголосували, на яких дільницях. У тому числі ставили завдання, особливо для працівників соціальної сфери, виставляти фотографії про те, що «ось ми прийшли на дільницю, проголосували».

Це максимально розкручена машина примусу, яка показує, що «дуже-дуже підтримують російську терористичну країну, дуже підтримують володимира путіна». Зрозуміло, що тиск на людей був шалений.

Зрозуміло, що були такі люди, і є такі люди, які йшли, голосували, підтримували. Ніхто ж не каже, що 100 % людей не підтримували. Є такі люди, але з ними будемо розбиратися вже після деокупації. Я думаю, що правоохоронні органи будуть із кожною людиною працювати. Є різні обставини, є різний ступінь того, що було зроблено. Тому я думаю, що правоохоронні органи постійно фіксують такі випадки, у тому числі й про тих, хто пішов на співпрацю з державою-агресором.

— На вашу думку, Артеме Володимировичу, яка повинна бути реакція міжнародної спільноти на такі масові фальсифікації та взагалі на проведення виборів на окупованих територіях Луганщини?

— Ви знаєте, я скажу дуже просто. Тут і від нас уже занадто багато уваги до цих псевдовиборів, які проводяться. Зрозуміло, що ми доносимо до людей, зрозуміло, що ми доносимо до наших європейських партнерів і європейської спільноти про те, що це відбувається, про те, що це злочин. Але дійсно, яка може бути реакція, якщо всі країни визнали росію державою-агресором, не визнали окупацію, не визнали ті нові субʼєкти, як називає росія, що вони їх приєднали до себе. Ну про яке визнання цих виборів може йти мова? 

Коли спілкувалися з міжнародними журналістами, доводили до них цю ситуацію, розповідали це все. І спілкуючись із ними, дивишся на їхні обличчя, то вони іноді в такому німому шоку. Розповідаєш їм про села, у яких жодна особа не проживає, бо там крім військових і крім постійних обстрілів та боїв нічого немає, але там якось проголосувало до 50–60 осіб, а в селі до війни проживало максимум 30. То журналісти кажуть: «А як таке можливо?».

А по-друге, ви ж бачите те, що вони роблять зараз. Якщо під час минулих виборів ми всі бачили й могли зайти на ресурси, подивитись, де скільки проголосувало. То цього разу ресурси вони повністю закрили, з інформацією про те, скільки голосувало, у яких населених пунктах. Питання ж просте, для чого? А відповідь зрозуміла.

— Дякую за розмову, Артеме Володимировичу. Сподіваємося, що дійсно вдасться притягнути рф до відповідальності за проведення виборів на окупованих територіях України й за примус людей. Дякую вам.

— Дякую вам. Слава Україні, слава Збройним Силам.

— Героям Слава! До побачення.

***