"Підтримка та допомога": як переселенка з Волновахи спростовує фейкові тези про ставлення до українців за кордоном

Фейк “до українців та українок за кордоном погано ставляться”

росіяни із лютого 2022 року активно поширюють тезу про те, що до українських тимчасово переміщених осіб за кордоном погано ставляться місцеві. Наприклад, пропагандистський канал “Донбасс решает” переконує: “У немцев прошла эйфория в отношение украинских беженцев, многие их уже недолюбливают. Даже за деньги не хотят предоставлять жилье” та “Украинцы уже достали своим нахальным поведением Англию и всю Европу”.

Пропагандисти використовують звичну для себе схему просування фейкових тез — до справжніх фактів додають вигадані. Наприклад, взяли новину про те, що мігрантів, які прибувають у Велику Британію, планують заселяти на баржі, і додали так зване попередження для “нахабних” українців та українок. 

Створюють фейки про різні країни: Німеччина, Велика Британія, США, Польща тощо. Але наратив використовують один й той самий.

Східний Варіант спростовує російський фейк разом з Анжелікою Конкіною, яка родом із Донеччини, й прожила у Великій Британії 8 місяців після початку повномасштабного вторгнення.

“Намагалися зробити наше перебування максимально комфортним”

Анжеліка Конкіна до повномасштабного вторгнення жила у Волновасі. Але їй довелося залишити місто у 2022 році. Вона разом з родиною виїхала до Дніпра, а згодом разом із двома дітьми переїхала до Великої Британії, де прожила 8 місяців.

“Насамперед це історія про те, як доля подарувала нам родину не по крові, а по духу. Ми вдячні британцям за те, що вони наважилися на цей крок і прийняли нас. Взагалі, сенс програми для українських переселенців у Великій Британії полягає в тому, що обов’язково потрібно було мати сторону, яка прийме у себе. За виключенням тільки Шотландія або Північна Ірландія, де приймаючою стороною виступає сама країна. Коли ми планували їхати у Велику Британію, насамперед потребували знайти спонсорів. Це не сім’я, яка буде вас забезпечувати, а люди, які допоможуть відкрити візу й нададуть житло. Ця процедура викликає у людей найбільше занепокоєння. Але в нашому випадку була неймовірна вдача”, — пригадала вона.

Анжеліка розповідає, що через соціальні мережі та волонтерські організації  шукали родину, яка прийме їх у Великій Британії. Й родина, до якої вони поїхали, була першою родиною, яка відгукнулася на їхніх запит. 

Після першого ж спілкування виникло відчуття, що родини потоваришують. Протягом місяця, майже щоденно, вони переписувалися та говорили телефоном. Це тривало до того моменту, поки не утворилося розуміння, що ці люди дійсно підходять для проживання під одним дахом. Тому мешканка Волновахи подала заявку на візу. Її відкрили протягом одного-двох тижнів, й родина вирішила в дорогу. 

“Жили ми в невеликому селищі Хеверхілл, що недалеко від Кембриджу. Нас прийняла родина Стівена і Джанет. В них є діти, і у їхніх дітей вже власні великі сім’ї. Ми всі добре спілкувалися, проводили час на вихідних разом. Тому у нас не було дефіциту спілкування із місцевим населенням. До нас постійно приходили знайомитися сусіди та друзі родини. Також приходили знайомитися люди, які чули, що в селищі з’явилася українська сім’я. Усі намагалися допомогти! Це були речі, іграшки для дітей, сертифікати в магазини. Тобто, люди відчували нашу біду і щиро співчували”, — поділилася вона. 

Анжеліка наголосила, що допомога від Великої Британії була протягом усього часу перебування в країні. І не тільки від родини та друзів, а також від державних органів й установ, кураторів та соціальних працівників:

“Підтримували та допомагали усі навколо. Дійсно дуже добрі та щирі люди, які намагалися зробити наше перебування максимально комфортним, наскільки це було можливо”.

Дівчина розповіла, що вони отримували допомогу від держави — це були щомісячні виплати на дітей та дорослих. Безплатне медичне страхування, кураторство від центру зайнятості та були надані курси вивчення англійської мови. Загалом усе, щоб адаптуватися в новій країні. Ця допомога була забезпечена державою. 

Також був присутній контроль якості й ставлення спонсорів до української родини. Соціальні працівники та працівниці регулярно запитували в Анжеліку про її справи, чи комфортно проживати із британською родиною та чи не виникає конфліктних ситуацій. Завжди була присутня комунікація із державними органами. 

“Доньку без проблем прийняли в школу, яку ми самі обрали. Тобто, у нас було право вибору. Бо нам все одно потрібно було возити дитину до міста, й ми обрали школу на наш розсуд. На підставі приналежності до пільгових категорій дитина була швидко зарахована в школу. Вона, як і всі діти, могла навчатися та соціалізуватися. Також отримала багато підтримки від дітей та вчителів. Й через це важко було повертатися, бо донька гарно здружилася з місцевими”, — зазначила Анжеліка. 

“Це був чудовий досвід, який допоміг знайти сили та почати відновлювати своє життя”

Анжеліка влучно зазначила, що росіяни беруть один-два невдалі приклади перебування українців або українок за кордоном, й будують довкола цього усі фейки. Можуть використовувати одну історію 10 разів.

“Люди різні, і я не виключаю того, що в когось міг бути негативний досвід. Але говорячи про Велику Британію та нашу історію,  то це на сто відсотків підтримка, співчуття й максимальна допомога. Ми й досі спілкуємося із великою кількістю знайомих з часу проживання за кордоном. Вони пишуть, цікавляться як у нас справи, як зараз в Україні. Думаю, що Велика Британія друг Україні”, — наголосила дівчина. 

Вона зазначила, що росіяни прагнуть показати, що тільки вони наші “брати”. Єдина країна, що може нас зрозуміти, підтримати та прийняти.  Це зроблено для того, щоб українці та українки навіть не думали про європейські країни та життя за кордоном.

“Теза про те, що до більшості українців та українок погано ставляться за кордоном є фейковою. Велика Британія — неймовірно гарна країна із прекрасними людьми. Це був чудовий досвід, який допоміг знайти сили та почати відновлювати своє життя. Сподіваюся, Україна скоро переможе, й ми зможемо запросити друзів із Великої Британії подивитися на нашу неймовірну країну наживо”, — резюмувала Анжеліка.

***