"Спільнота Відновлення": як переселенка з Лисичанська заснувала бізнес на Полтавщині

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки.Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

«Я бігла на роботу, як на свято»

Тетяна Панаіт народилася в Голубівці (колишня назва — Кіровськ) Луганської області. Після школи вона закінчила медичне училище в Кадіївці (стара назва — Стаханов) та за розподілом потрапила в Лисичанськ, де і пропрацювала 11 років у санепідемстанції. У 2014 році, коли розпочалася російсько-українська війна, Тетяна була змушена з дітьми виїхати до Харкова. Та після деокупації Лисичанська від терористів «лнр» та певного затишшя бойових дій, родина повернулася до міста.

Того ж року Тетяна дізналася, що в Україні почалася реформа Національної поліції. Вона зрозуміла, що це її шанс виповнити давню мрію:

«Це була мрія з дитинства, але вступити після школи в мене не вийшло. Навчання було дуже дорогим. І тоді на міліціонера було можливим йти тільки після проходження військової служби. Тож просто так потрапити туди я не могла. А коли вже почалася реформа, то можна було подаватися на конкурсний відбір без військової служби», — розповідає Тетяна.

Як тільки в Лисичанську оголосили конкурс до Патрульної поліції, Тетяна одразу ж подала анкету, пройшла всі етапи та почала працювати. Вона каже: «Я бігла на роботу, як на свято. Мені дуже подобалося».

Шість років Тетяна працювала поліцейською в «сірій зоні»: чергувала на контрольно-пропускних пунктах, проводила перевірки, слідкувала за порядком. За це отримала статус учасниці бойових дій. Та величезним тягарем такої роботи була неможливість бачити чоловіка та дітей через велику зайнятість. Тож Тетяні постійно доводилося обирати: робота чи родина.

«Я постійно вагалася, шість років відпрацювала. Дивлюся, що діти вже підростають, мене майже не бачать, більше з татом. Тому я вирішила звільнитися зі служби, це сталося в січні 2022 року, а через місяць сталося вже повномасштабне вторгнення», — розповідає героїня.

Після звільнення з поліції Тетяна успішно пройшла співбесіду до Данської Ради в справах біженців. Вона готувалася вийти на роботу в кінці лютого. Але цього вже не сталося.

«Хобі перетворилося на повноцінну роботу. Тільки через дуже-дуже багато років»

Родина Тетяни виїхала з Лисичанська 26 березня минулого року. Спочатку вони сподівалися на поступове затишшя бойових дій, як це було у 2014 році. Але постійні обстріли та просування російської армії вглиб країни говорило про те, що ця війна зовсім не та, що була раніше.

Разом із чоловіком Тетяна чергувала, вони постійно спускалися з дітьми до підвалу, перебували в дуже стресовому стані. Тож коли їх покликала до себе тітка чоловіка, вони погодилися та покинули місто. У Лисичанську в них залишилося дві квартири, стан яких невідомий досі. Тетяна каже, що вони постраждали від бойових дій, але наскільки саме, дізнатися не можливо через відсутність зв’язку з окупованим містом.

Сімʼя виїхала на Полтавщину. Перші декілька місяців жила в тітки чоловіка, а потім уже підшукала окреме житло.

«Якось чоловік спитав мене, що мені подарувати, щоб я не сумувала й не плакала за домівкою. Я попросила швейну машинку. Він так і зробив. І я спочатку пошила постільну білизну для себе, для своєї родини, потім люди із села почали приходити й цікавитися, я одному пошила, потім другому. І зрозуміла, що можна пробувати заробляти гроші. У серпні минулого року я зареєструвала ФОП і почала брати замовлення на постільну білизну», — розповідає героїня.

Тетяна згадує, що шити вміла ще з дитинства, практикуючись на бабусиній машинці. Уже в дорослому віці вона шила постільну білизну родині, а дітям — новорічні костюми. Тож наявний досвід дав змогу опанувати нову справу та перетворити її на бізнес.

«Хобі перетворилося на повноцінну роботу. Тільки через багато-багато років», — каже вона.

«Коли опускаються руки, то встаю, заспокоююся, і все — далі працювати»

Нещодавно Тетяна виграла великий грант від Українського ветеранського фонду, завдяки якому зможе розширити своє виробництво. Більша частина витрат спрямується на обладнання, тканини та матеріали. Для злагодженої роботи орендували приміщення в селі та привели його до ладу. А також навчили та працевлаштували чотирьох мешканок села, які тепер працюють швачками.

Своє виробництво Тетяна назвала «Сонько Дрімко». Вона зізнається, що на торгову марку ще не подавалася, але в найближчих планах бажає це зробити.

«В нашому асортименті є постільна білизна, дитяча та доросла, комплекти постільної білизни, пелюшки, пледики-конвертики для новонароджених. І надалі ми будемо розширювати продукцію. Це передбачено в рамках нашого гранту, і ми плануємо працевлаштувати ще двох працівниць. Тканина в нас дуже якісна, постачальники з Польщі, України, Пакистану та Туреччини», — розповідає підприємиця.

Тетяна зізнається, що іноді їй дуже важко, але врешті-решт вона завжди знаходить сили, щоби продовжувати свою справу:

«Буває таке, що й руки опускаються, і нічого не хочеться, бо щось не виходить. І нерви здають, тому що відповідальність дуже велика. Відповідальність за все: за людей, які працюють, за зарплати, за податки, за тканини, за документацію та всі нюанси. Бо вся відповідальність лежить на мені. Іноді бувають зриви і я думаю: «Боже, нащо я це розпочинала?». Але потім встаю, заспокоююсь, і все — далі працювати».

Підприємиця зізнається, що хотіла б повернутися до Лисичанська. Але факт у тому, що повертатися нікуди, та і втрачати організований процес виробництва «Сонько Дрімко» не хочеться. Тому відповідь про повернення на Луганщину покаже тільки час.

Як звернутися?

Ознайомитися з продукцією «Сонько Дрімко» можна в Instagram або Viber.

Для захисників та захисниць у «Сонько Дрімко» на постійній основі діє безоплатна послуга з дрібного ремонту елементів військової форми.

Для вимушених переселенців передбачена знижка 5%.

***