Вскривають квартири: жителі Сєвєродонецька розповіли, що відбувається в окупації
Російські загарбники продовжують займати чужі домівки на окупованій території Луганщини. Щоб залишити за собою право на свою квартиру, переселенці змушені їхати до рідного, захопленого росією Сєвєродонецька, не тільки з території України, а й з інших країн.
“Східний Варіант” поспілкувався з місцевими жителями, які побачили та відчули на собі виживання за окупаційної влади.
“За тихою схемою”
Наталя (ім'я змінено задля безпеки героїні — ред.) розповіла, що у грудні її мамі на свій страх і ризик довелося поїхати до Сєвєродонецька для вирішення квартирного питання. Після приїзду жінка побачила, що її квартира відкрита.
“У будинку моїх батьків на Курчатова почалися ремонтні роботи. Вскрили всі квартири, де не було людей. Залізні двері квартири зрізали. У квартирі вже побувала комісія. Мамі сказали, що якщо господар не приїде, то її квартиру заберуть на 3 роки у користування”, — каже Наталя.
Аналогічна ситуація сталася з іншою героїнею. Ольга (ім'я змінено задля безпеки героїні — ред.) розповіла, що батьки її чоловіка також були в окупованому Сєвєродонецьку цієї зими.
“Найцікавіше, що незрозуміло, за яким критерієм вибираються будинки для ремонтних робіт. Вони зламують двері та зрізають батареї, навіть якщо вони цілі та нові. Така заміна батарей — просто привід зайти до твоєї квартири”, — пояснює Ольга.
“А нас до вас сюди заселили”
За словами Наталії, вулиці міста порожні. Людей практично немає.
“Звідти кажуть, що у місті залишилося понад 10 тисяч людей. Перебуваючи у Сєвєрі, мама сказала, що такої кількості людей там немає. Можливо, цю цифру “намалювали” в момент окупації міста. Від ТЦ “Дитячий Світ” до вулиці Курчатова, а це великий шматок міста, мама зустріла всього 2 людини. Так, як це показують на відео, що тут купа людей і всі щасливі — ні, такого тут немає. Це просто ролики, які вони роблять спеціально”, — каже сєвєродончанка.
Але є кілька місць у місті, де спостерігаються скупчення людей.
“Це ринок, бо там купують їжу. Це пенсійний фонд, де пенсіонери намагаються оформити копійчані виплати. І черга біля міськради, бо там вирішуються питання щодо квартир, вивезення сміття тощо. І тут багато приїжджих, які намагаються залишити право на свою квартиру”, — перераховує мама Наталії.
У черзі також стоять люди, які живуть у Сєвєродонецьку та за час війни нікуди не виїжджали, але до їхніх квартир заселили людей.
“Вони весь час були тут. І ось до них приходять люди та кажуть: “А нас до вас сюди заселили”. Вони кажуть: “Тобто? Ми тут живемо”. Виявилося, що погорільців, яким нема де жити, міська влада заселяє у квартири до чужих людей без будь-якого погодження. Їх селять не в порожні квартири, а туди де вже живуть люди. І ось ці люди ходять до міськради з'ясовувати, якого біса це взагалі відбувається”, — пояснює Наталя.
Заселяють своїх
Зі сказаного вище виникає питання — кому ж дістануться порожні квартири, які місцева влада забирає у містян у разі їх відсутності? Наталя поділилася своєю думкою з цього приводу.
“Швидше за все, їм потрібні будинки, куди вони заселятимуть своїх людей. Тому що сказали, що навесні заїде ще одна хвиля робітників з росії, які займатимуться “будівельними роботами”. І їм же треба десь жити. І в такі будинки й вікна безплатно ставлять, і під'їзди ремонтують, і цеглу кладуть”, — каже вона.
Зі “Східним Варіантом” своєю історією поділився сєвєродончанин Денис (ім'я змінено задля безпеки героя — ред.). Чоловік вже не перший рік живе і працює у Великій Британії, куди й забрав батьків із рідного міста через вторгнення росії.
“Моя мама поїхала в Сєвєр, тому що дізналася від сусідів, що в їхній будинок за тихою схемою заселяють російських ментів. Будинок знаходиться недалеко від поліклініки СПЗ. Цей будинок залишився цілим і вважається одним із найкращих”, — пояснює він.
Ще одна корінна сєвєродончанка Юлія розповіла, що у будинку її батьків на вулиці Єгорова росіяни одразу ж розібрали найкращі квартири.
“У місті майже ніде немає води й люди ходять із баклажками набирати воду в підвали та на перші поверхи в будинки, де вона є. Так ось у будинку моїх батьків росіяни вибрали собі квартири “багатші” на верхніх поверхах, а за водою спускаються до квартир на першому поверсі, як до себе додому”, — обурена дівчина.
Нашумілі “ніякі” вікна
Інна (ім'я змінено задля безпеки героїні — ред.) поділилася, що її свекруха була в окупованому Сєвєродонецьку, щоб поставити вікна, які через обстріл були пошкоджені.
“Я не знаю, де вікна ставлять безплатно. Знайомий залишився жити у Сєвєрі та працює у віконній фірмі. Співробітникам фірми дають знижку на вікна. Знижку, але не безплатно. Моя свекруха за вікна платила. Але всі ці вікна у місті жахливої якості. Вони ніякі. У квартирі холод. Який у них сенс? Їх ставлять просто для відводу очей. У місті цих вікон мало. Просто для газет наробили фото, ніби тут вони скрізь”, — каже вона.
У будинку, де мешкали батьки Наталії, ситуація інша. У їхньому будинку вікна поставили навіть у під'їзді.
“Вікна є, але все одно дуже холодно. У місті морози. У квартирі -4°C. Але водночас, як сказала староста під'їзду, мамі ще пощастило, бо не в кожній квартирі є газ та електрика. У деяких згоріла проводка. А вода в трубах перемерзла. У людей прориває каналізацію. Окупаційна “влада” нічого з цим зробити не може. Мама каже: “Ну як там можна жити?” — ділиться з нами сєвєродончанка.
“У місті свавілля”
Містом мама Наталії пересувалась перебіжками.
“Ті, хто залишився у Сєвєродонецьку, сидять по домівках. Виходять, щоб купити поїсти, і додому. Людям страшно. Обстановка пригнічує. Мама каже: “Я не знаю, як можна змиритися з таким життям. Я не бачу за цієї влади якогось майбутнього”. У місті свавілля”, — каже Наталя.
Дівчина розповіла, що квартири сєвєродончан розкрадають. І її квартира не є винятком.
“У мене з дому винесли повністю все. Забрали навіть весільні атрибути. Мені просто це було дорого як згадка. Було важко навіть зрозуміти, з якою метою це все забрали. Ну, тепер знаю, що на продаж”, — ділиться з нами сєвєродончанка.
Родичі героїв, яким довелося побувати в рідному, вже мало впізнаваному місті їхати туди не рекомендують: розруха, страшно, неспокійно. Ось таке життя на виживання приніс “русскій мір”.
***
Читайте також: "Без червоної книжечки нам тут не раді": жителька Луганська про примусову паспортизацію