"Можна було не повернутися": як перша спроба поїхати в блокадний Маріуполь перетворилась на волонтерську діяльність

З початком повномасштабного вторгнення рф почалися бої за Маріуполь. Рашисти оточили місто та нещадно нищили з усієї зброї, яка в них була. У цей час в місті залишались до пів мільйона мешканців, які не встигли виїхати. Від березня бої стали запеклішими, а обстріли цивільної інфраструктури — ще більш нищівними. Постала гостра проблема евакуації населення. 

Раніше “Східний Варіант” розповідав, як з Маріуполя вперше виїхала колона місцевих жителів. Тепер розповідаємо, які дії робили волонтери з вільної території, щоб допомогти маріупольцям.

Бажання вивезти батьків привело до волонтерської діяльності

Денис Мінін народився у Маріуполі. Вчився у Маріупольському державному університеті, працював на місцевому телебаченні, а трохи згодом поїхав будувати кар’єру до Києва. Та початок повномасштабної війни кардинально змінив рід діяльності.

24 лютого Денис був у Києві, прокинувшись на ранковий прямий етер під звуки будильника та російських ракет. На наступний день поїхав до Одеси, де була дружина з маленькою дитиною. Батьки тоді залишались у Маріуполі. Поступово з ними зник зв’язок, а обстріли вже блокадного міста ставали сильнішими та частішими. Було ухвалене рішення робити спроби проїзду до приазовського міста.  

“Я почав писати про евакуацію у своєму Інстаграмі та Телеграм-каналах. Почав організовувати, ще бувши в Одесі, колони з автівок людей, які бажають поїхати у Маріуполь своїм транспортом, щоб забрати близьких. “Зелені коридори” не працювали. Тому зв’язавшись з волонтерами Запоріжжя ми запустили інформаційну історію, домовились з Запорізькою ОВА, і вдень відправляли з “Епіцентру” колони людей у бік Маріуполя”, — згадує Денис Мінін події того часу. 

За його словами, люди у колоні відчували себе більше у безпеці. Попередньо їм пояснювали дорогу, обговорювали з військовими адміністраціями, щоб їх пропускали, відстежувати актуальні маршрути руху до Маріуполя й у самому місті. Люди розуміли, що могли не повернутися. Тому з ними проводились бесіди, як поводитися під час обстрілів, як їхати у зворотному напрямку. 

Автомобілі тоді завантажували гуманітарною допомогою, особливо дитяче харчування. У той період вже говорили про “гуманітарну катастрофу” у Маріуполі. Через блокаду не було можливості завезти харчові продукти, воду та ліки. Тоді місто вже було без водо-, електро- та газопостачання, окупанти перебили всі комунікації. Запаси їжі у місті закінчувались, а люди досі були без можливості виїхати. 

“Мені почали скидати донати. Я зрозумів, якщо я беру відповідальність за чиїсь кошти, то маю раціонально їх використовувати. Тому історію з організацією транспорту до Маріуполя я віддав іншому волонтерові, а сам прийшов до історії купівлі автобусів, їх оренди, будування маршрутів, пошук водіїв, щоб зайнятися саме евакуацією людей конкретною командою”, — розповідає Денис.  

Постійні рейди та небезпека бути арештованим

З кінця березня водії-волонтери під організацією Дениса почали їздити у напрямку до Маріуполя, щоб забирати людей. Усі вони розуміли, що з кожного рейду можна не повернутися. Тоді волонтерів переслідували на російських блокпостах, могли обстріляти їх автівки, або заарештувати та відправити у колонії. Не зважаючи на це, поїздки за людьми продовжувалися.

Денис розповідає, що на той момент у нього були сотні заявок від людей, які просили вивезти їх родичів з Маріуполя. Та перші рейди відбувались не за заявками. Тоді водії приїжджали у місто, де ще продовжувались бої, та пропонували виїхати першим мешканцям, які їм зустрілися. Таке рішення пояснюється тим, що беручи заявку – даєш надію. Але поїздка у закрите місто була непередбачуваною, у будь-який момент все могло піти не так, як треба. До того ж не було можливості шукати людей за адресами, бо вуличні бої продовжувались. Натомість евакуйовувати людей за заявками почали десь у травні. 

Сама евакуація відбувалась різними шляхами, та згодом була відпрацьована єдина формула. Водії працювали за двома маршрутами: Маріуполь-Бердянськ та Бердянськ-Запоріжжя. По кожному працювали окремі водії. Таке рішення пояснюється ускладненнями вивозу людей з Донецької області, серед яких і фільтраційні заходи. 

“Можна було поїхати та повернутися через два дні. Можна було повернутися і через тиждень. Бували випадки, коли водії просто зникали зі зв’язку. Двоє водіїв потрапили у полон в Оленівку. На щастя їх відпустили у червні. Це постійний ризик”, — говорить Денис. 

Розширення діяльності та громадська організація

Пізніше було вирішено зробити спробу евакуації не тільки мешканців Маріуполя, а й домашніх тварин. На це був активний запит. Багато громадян, хто виїжджав під обстрілами, могли не встигнути забрати свою тваринку, дехто губив улюбленців, а потім знаходив на фотографіях з міста.

Було дві умови евакуації тварин. Перше — це абсолютно безплатно, друге — люди повинні були приїхати за своєю тваринкою у Запоріжжя, щоб забрати після прибуття. Згодом, щоб зробити роботу більш системною, було вирішено, щоб кожен з команди взяв на себе конкретний напрям роботи. Так, Денис шукає кошти для гуманітарних місій та евакуації людей, Олександр Сосновський займався координуванням вивозу тваринок, а Сергій Михайлов займається формуванням та організацією гуманітарної допомоги як для Маріуполя, так і для інших прифронтових міст та селищ.

Для більш офіційного статусу діяльності влітку була створена громадська організація “Вивеземо”. Тільки за час роботи організації вдалося вивезти приблизно п’ять тисяч людей, понад 240 тварин, доставили близько 29 тисяч кілограмів гуманітарної допомоги.

“Поки що не рахуємо точну кількість. У мене є листочки з прізвищами усіх евакуйованих, ми їх зберігаємо, і вже після війни усі порахуємо”, — каже Денис Мінін. 

Діяльність волонтерів відбувається і за підтримки підприємств. Так, допомогу ГО “Вивеземо” отримували від ПАТ “Запоріжсталь”, за що дуже дякують. Додатково проводиться партнерство з Благодійним фондом Сергія Притули.

Сьогодні виїхати надзвичайно складно 

Зараз, взимку, виїзд людей з окупованого Маріуполя та Бердянська ускладнився у порівняні з тим, що було навесні або влітку. Тепер, щоб виїхати через Василівку, треба особисто  прийти до “виконкому” окупантів у Бердянську або Мелітополі та подати свої документи (паспорт, військовий квиток для військовозобов’язаних, ідентифікаційний код, фільтрація (якщо це жителі Донецької області), мобільний телефон та його технічні дані. Такий самий пакет документів подає й водій, з якими поїдуть люди. Після цього водій ще раз приходить разом з майбутніми пасажирами, щоб підтвердити свою готовність до сумісної поїздки. Два-три дні йде на перевірку усіх даний, і тільки після цього водій отримує дозвіл на виїзд.

Дорогою зустрічаються блокпости окупантів, та головний — у Василівці, де кожного з пасажирів ретельно перевіряють разом з речами. Денис Мінін розповідає, що навіть наявність дозволу від “виконкому” не гарантує можливість проїхати у Василівці. Якщо пасажири чи водій будуть здаватися підозрілими – виїзд можуть заборонити, або навіть заарештувати. 

На цей час евакуація з Маріуполя та Бердянська тимчасово призупинилася через закриття виїзду через Василівку окупантами до 15 січня. 4 січня повідомлялось про знищення військової комендатури росіян у Василівці. Чи вплине це на збільшення терміну закриття виїзду — покаже тільки час. Натомість команда ГО “Вивеземо” займається евакуацією людей з Херсонської та Харківської областей, розвозить гуманітарну допомогу туди, куди потрібно найбільше.

***

Якщо у вас є змога зараз допомогти волонтерам громадської організації, ви можете скористатися наступними реквізитами: 

Картка ПриватБанку 5168745109975778.

Посилання на Монобанку.

Paypal [email protected]