Мріяти варто! Як волонтерки роблять Слов’янськ краще

Будь-яка історія починається з однієї людини. В історії скверу “Мрія” нею була мешканка Слов’янська, підприємниця Євгенія Алфімова.

Зі своєю ідеєю активістка звернулась до друзів. Тоді, у 2014 році, після звільнення міста від окупації серед людей панувала хвиля патріотизму. Всі прагнули змінити своє рідне місто.

“Всі казали: от ми зараз, якщо повернемось додому, то зробимо все щоб в нашому домі було гарно. На цій хвилі ентузіазму ми й стартанули. Бо ми дійсно хотіли змін, хотіли робити щось краще”, — каже Євгенія.

Почалося все з великої толоки. Завдяки соціальним мережам до прибирання доєдналася майже сотня людей. Разом збирали кошти на будівельні матеріали, власноруч встановлювали лавки та спортивні майданчики, висаджували дерева та квіти.

Як зазначає волонтерка Ганна Савченко, все будувалось на довірі. Спочатку команди до Євгенії, потім всіх містян до команди. Кількість волонтерів та волонтерок поступово зростала. Допомагали у створенні скверу всі, хто й чим міг — роботою, матеріалами, грошима.

“Ресурси дуже цікаво прийшли до нас в сквер. Та хвиля радості та щастя, що ми повернулися в місто, що ми нарешті вдома, вона дала нам можливість надихнути інших людей аби вони приходили до нас”, — додає членкиня організації Ірина Асеєва.

Взаємодія з владою

На шляху до мрії активісти та активістки зіткнулись з безліччю проблем: витік газу, прориви води, відкриті люки. Користуючись відсутністю освітлення у сквері, хащі перетворились на притулок для людей із наркозалежнністю. Панувало стихійне звалище в тому числі з небезпечним сміттям.

Активістки розуміли — розчистка це не все. Для більш суттєвих змін потрібно звертатись до міської ради.

“Ми не пішли туди з порожніми руками. У нас був ескіз, що ми збираємося робити в цьому скверику. Ми реально розуміли, що зелених зон, крім курорту, в місті практично не залишилося. Ми ходили в мерію практично щотижня з усіх питань, які були пов'язані”, — розповідає Ірина Асєєва.

Це був початок великої справи. Волонтерки зареєстрували громадську організацію, яка згодом стала благодійним фондом "Слов'янська мрія". Таким чином стало легше спілкуватись з місцевою владою.

Бюрократична боротьба продовжилась. Не були враховані комунікації, шматок землі в центрі міста не стояв ні на чиєму балансі. Активістки добились внесення скверу в кадастровий реєстр та офіційної назви “Мрія”. Потім вони вийшли з пропозицією перейменувати зупинку поруч, аби позначити локацію відпочинку. З’явився балансоутримувач.

“Крім того, що ми тут посадили, нам потрібно це все поливати, доглядати, підтримувати. Спочатку ми самотужки це робили, але зараз ми просто не встигаємо. Нам дуже потрібні 2-3 людини, які будуть в сквері на постійній основі. Вони будуть отримувати зарплату, будуть працювати. Нехай не кожен день, але ж рослини хочуть пити. Ми звернулись з проханням мати таку людину в сквері, міський голова відгукнувся і допоміг нам створивши на базі КП “Благоустрій” штатну одиницю”, — розповідає волонтерка “Мрії” Ольга Голубятникова.

На жаль, на бюрократичних нюансах проблеми не закінчились. У сквері почали орудувати вандали.

Як згадує Ольга, деякі мешканці хотіли й собі такі кущі та квіти — почали масово викопувати рослини. Вночі руйнувались артоб'єкти, залишалось багато сміття. Електроенергія в сквері працює до 12 ночі. Після освітлення вже немає. Саме в цей проміжок часу з інклюзивного майданчика, про який ми розкажемо далі, була поцуплена гойдалка вартістю 20 тисяч гривень. Так постало питання безпеки.

“У нас виникла гостра потреба встановити освітлення і камери Ми ходили по різних інстанціях, до міського голови й не один раз. За декілька років ми зрозуміли, що потрібно писати листа. Офіційно повідомити що нам потрібно”, — розповідає волонтерка.

Завдяки небайдужим мешканцям та місцевій владі, в сквері було встановлено освітлення та камери спостереження.

Унікальний інклюзивний майданчик

Родзинка скверу — єдиний доступний для всіх у місті інклюзивний дитячий майданчик. Ще до 2014 року волонтерки “Мрії” займались благодійністю. Опікувались соціально-незахищеними мешканцями, дітьми з реабілітаційного центру. Як розповідає авторка проєкту унікального майданчика Світлана Коваленко, в процесі створення зеленої зони відпочинку питання інклюзії піднялось саме по собі.

“Ми подивилися і побачили, що ми повинні завести сюди, в цей сквер, ті категорії людей, які нам були небайдужі. А з кого це можна почати? Звичайно ж з дітей. У них є потреба разом грати, разом розвиватися, дружити та соціалізуватися. Тому вирішили побудувати дитячий майданчик”, — згадує Світлана.

Проєкт писали багато разів починаючи з 2016 року. Кілька років поспіль подавали його до Громадського бюджету. У 2019 році активістки взяли участь в тренінгу з проєктного менеджменту від ПРООН. По закінченню навчання виділялись кошти на реалізацію задуманого. Це був саме той інструмент, який втілив мрію в реальність.

Вартість цього проєкту 600 тисяч гривень. Половину з них, 300 тисяч, згідно з умовами договору, виділила місцева влада. 282 тисячі надала ПРООН, ще 10 тисяч гривень підприємство "Генліх Україна". Вже восени 2019 року майданчик урочисто відкрили.

Дизайн розробляли підрядники. Завдяки пройденому тренінгу, волонтерки навчились писати грантові заявки, організовувати тендери, брати участь в розробці кошторисної документації. Всі ці отримані знання використовуються задля подальшого розвитку скверу. Зараз найголовніша мета активісток, щоб балансоутримувачі майданчику розуміли його призначення, ремонтували та опікувались ним.

“Це має бути простір, доступний для всіх. В радянські часи ми не бачили, не знали що є такі люди. Традиція була якась: ми кращі, у нас усіх однакові умови, починаємо шлях однаково і повинні бути однаковими. Насправді є люди, які живуть інакше. Ми хотіли, щоб теперішнє покоління це розуміло. Інклюзія - головна перевага цього простору. Воно повинно не просто допомогти людям соціалізуватися, а й розуміти, приймати одне одного. Це найголовніший посил, який ми хотіли донести місцевим мешканцям”, — додає Світлана.

Наразі, вже розроблена проєктно-кошторисна документація “Мрії”. Тут з’являться доріжки, передбачені для людей з різними вадами руху, зору, слуху. Всі заплановані об'єкти будуть доступні для всіх. Такого простору в Слов'янську більше немає.

Зараз на території скверу вже встановлені артоб'єкти зі шрифтом Брайля.

Для всіх них потрібні окремі об'єкти, за допомогою яких вони могли б пізнавати світ, грати, розвиватися. Все в нашому житті починається з культури, а культура починається з освіти. І потрібно привчати всіх, що інклюзія це не просто щось позамежне. Всі мають право на відпочинок, на розвиток, на гру. І чим раніше ми почнемо дітей привчати до цього, тим здоровіше суспільство у нас виросте”, — зауважує волонтерка скверу Ольга Горват.

З майданчика почалась історія розвитку інклюзії в місті. Вже зовсім скоро будівництво у сквері продовжиться. Наразі американський інклюзивний дизайнер розробляє унікальний проєкт. Це велика перемога волонтерок.

Спочатку вони проводили опитування населення щодо тематики інклюзивного скверу. Згідно з отриманими відповідями розробляли концепцію, створили фокус-групи. Дизайнер весь час був на зв’язку, вивчав кожен нюанс.

За ці роки у сквері “Мрія” з’явились творчі алеї — Родини та Бузкова. Безліч різноманітних артоб'єктів, ковані фігури, спортивні майданчики, тенісні столи, паркові шахи, майданчик для яких ще використовується в якості танцювального. Є окремі площадки для занять йогою та вигулу собак.

“Мрія” вже повноцінний центр культурного життя Слов’янська. Тут проводять міські свята та фестивалі, багато з яких стали традиційними. Організовують різноманітні майстер-класи. Анонси всіх подій постійно публікують на своїй сторінці в Facebook.

“Все те, що ви бачите навколо, це створювалось тому, що ми любимо своє місто і хочеться, щоб навколо було чисто та красиво. У нас далі є ще плани дуже великі. Ми хочемо зробити місто щасливих людей. Тому всі, хто хоче нам допомогти в цьому, приєднуйтесь, будемо тільки раді”,  — зазначає Ганна Савченко.

Як облаштувати публічний простір у своєму місті?

Все реально, коли ти щиро хочеш, віриш і щось змінюєш. Історія “Мрії” тому підтвердження. Такі перетворення посилу кожному з нас. Ось що радять волонтерки зі свого досвіду:

• Зібрати команду однодумців. Розпочніть з обговорення планів, робіть те, що під силу. Зверніть увагу містян через соціальні мережі, так до вас доєднаються охочі.

• Зверніться до місцевої влади. Так у вас з’явиться стратегія розвитку. Вас будуть направляти по різних структурах, комунальних підприємствах тощо. З’являться необхідні знання, ресурси та контакти. Як зазначають волонтерки, на цьому етапі головне - не здаватись.

• Пишіть запити до міської ради. Не варто довіряти усним домовленостям. З будь-якого питання пишіть запити. Вони можуть бути довільної форми, направлені на ім’я голови міста. Наприклад, чому на дитячому майданчику не оброблена амброзія, не відремонтована доріжка тощо. В такий спосіб ви озвучуєте потреби містян і маєте великі шанси на розв'язання проблеми.

• Користуйтесь всіма можливими інструментами. Окрім звернення до міської ради це звернення до депутата, електронні петиції, участь в Громадському бюджеті. Також звертайтесь до місцевих підприємств та небайдужих громадських організацій.

Як подати проєкт на Громадський бюджет?

• Створити проєкт згідно з вимогами конкурсу. Він має бути доступним та цікавим для всіх містян.
• Прорахуйте кошторис проєкту. Наприклад, по ціннику потрібних матеріалів та типових робіт.
• Перевірте чи вільна обрана ділянка землі. Це можна зробити за допомогою кадастрової карти.
• Подайте проєкт через сайт міської ради. Називайте та описуйте його максимально зрозуміло.
• Готуйте рекламну кампанію проєкту. Агітуйте людей, щоб отримати найбільшу кількість голосів.

Зверніть увагу, що подати проєкт можна при умові, що вам вже виповнилось 14 років і ви зареєстровані, працюєте чи навчаєтесь у цьому місті.

***

Стаття підготована у межах проєкту «Корисні інструкції для безпечного життя», що реалізується ГО «Наш Дім — Слов'янськ» (онлайн-видання «Восточный Вариант») за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.