Полуниця і лебеді. Як жителі Ярової зарядили творчістю простір навколо себе

Ярова простяглася вздовж траси від Святогірська в сторону Харківської області. Різнокаліберні будиночки туляться один до одного.

Більша частина скромніше, але є і гарні дерев'яні особняки, і гостьові двори, як заведено в населених пунктах, що розташовані в рекреаційних зонах.

З одного боку — річка Сіверський Донець, з іншого — майже безмежний сосновий ліс. Це улюблене місце грибників і просто цінителів природи.

Кореспондент «Східного варіанта» заїхав сюди, катаючись по околицях Святогірська.

«Що у вас тут такого, що можна пофотографувати, крім природи звичайно?» — запитуємо у місцевих хлопців.

«Зазвичай все, хто заїжджає в Ярову відразу фотографують зупинки. Вони такі барвисті, нікого не залишають байдужими», — відповідають вони.

Ми пройшлися селищем, в пошуках цієї краси. І рекомендація виправдала себе на всі 100%. Тутешні автобусні зупинки нагадують картини. Яскраві сцени природи та українські хатки прикрашають бетонну поверхню.

Фотографуємо, намагаємося дізнатися, хто створив таку красу.

В процесі знаходимо старостинський округ, але він закритий на карантин. Біля входу висить оголошення з номерами телефонів, за якими можна зв'язатися.

Вдається додзвонитися до однієї зі співробітниць.

«Чим цікавитеся в Яровій?» — запитує вона у нас.

«Зупинки ваші цікавлять, красиві вони у вас», — відповідаємо ми.

«Це так, зупинки всі помічають. І завжди приємно, коли туристи зупиняються, фотографуються на їх фоні. Деякі навіть говорять, що приїжджають сюди спеціально, за порадою друзів. Вони у нас вже, як окремі туристичні об'єкти. За три роки вони трохи зблякли, так що ми їх хочемо найближчим часом оновити. Але все одно око милують досі», — з гордістю розповідають в адміністрації селища.

Виявляється, прикрасили зупинки ще 2017 року.

Доклали руку до створення цих вуличних творів мистецтва декілька осіб. Це місцевий староста Олег Богуславський і активістки громадської організації «Міцна громада» Олена і Ганна Гладкі, які переїхали в Ярову з Донецька, після того, як туди увійшли бойовики. А ще — художниця Олена Нагірна, переселенка з окупованої Горлівки.

Всього прикрашені шість зупинок: на одній ліс і його мешканці, на інший пасіка з бджолами та медом, далі лебеді, водяний млин, сценки з сільського життя з хатою і кіньми.

Виділяється з усіх інших зупинка, яка зображує полуничні плантації та самі ягоди. Тут в Яровій полуниці вирощують багато і для себе і на продаж.

Місцеві розповідають, що зупинки вирішили розмалювати просто тому, що вони за роки існування набули непривабливого вигляду, а фарбувати їх банально фарбою або зашивати пластиком не хотілося. Все-таки туристичне місце, посеред лісу. 

Хотілося чогось незвичайного, та й ще щоб гостей приваблювало, щоб людям хотілося затриматися, а не просто промайнути на автомобілі по трасі, яка перетинає все селище наскрізь. Ось і вийшли такі яскраві придорожні «картинні галереї».

На цьому і закінчуємо розмову, повертаючись додому. Але перш проїжджаємо ще раз повз ці яскраві точки, щоб помилуватися тим, як вони радують око в цей не дуже сонячний день.

Як дістатися до Ярової?

Якщо хочете потрапити в Ярову, то в цьому немає нічого складного.

Спочатку потрібно дістатися до Святогірська, туди регулярно ходять автобуси навіть з Маріуполя і Харкова.

Правда, що стосується громадського транспорту, то потрібно підгадати час. Автобус ходить всього двічі на день: о 9:43 і 17:35. Вартість поїздки в один кінець 8 грн.

Але навіть якщо ви не встигнете на автобус, не біда. Від центру Святогірська до Ярової всього 12 кілометрів і туди веде пряма асфальтована дорога, яка пролягає через сосновий ліс. Тому можна спробувати пішу або велосипедну прогулянку, якщо погода дозволить.

У випадку з автомобілем можна скористатися навігатором.

Читайте також:

Почути Соледар. В "Ізоляції" презентували аудіотрек зі звуками міста

Модель, мама 4-х дітей і фотографка: як жителька Сєвєродонецька підкорює вершини фотомистецтва