Анастасия Дашко
Визнати не можна ігнорувати. Що робити з документами, виданими в ОРДЛО?
Які документи, видані на тимчасово окупованій території, може визнавати Україна? Як саме це можливо зробити? Чи не загрожує це національній безпеці? Над цими питанням вже кілька років працюють як державні органи влади, так і гуманітарні та громадські організації.
“Східний варіант” разом з учасниками щорічної “Правозахисної НЕконференції” розібрався, що варто робити з документами, виданими на ТОТ.
"Невидимі" 4 мільйони
За словами адвокаційної менеджерки Центру прав людини ZMINA Альони Луньової, зараз на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) живуть близько 4 мільйонів українців. З початку конфлікту була презумпція невизнання документів, які видала так звана окупаційна влада. Але за 7 років люди отримували та отримують багато документів: про смерть, народження, судові рішення.
У 2018 році законодавчо дозволили приймати документи про народження і смерть, видані в окупації. А саме на їхній підставі надавати документи українського зразка. Другий випадок: коли людина вступає до українського вишу за спрощеною процедуру, вона заповнює документи на основі атестата, виданого в окупації. На цьому поступки України закінчуються.
“Має йти мова про розробку таких механізмів, які дозволять використовувати інформацію, яку посвідчують документи, видані на окупованій території. Щоб спрощувати людям життя. Ми живемо не у вакуумі. РФ постійно спрощує законодавство щодо отримання громадянства жителями Донецької та Луганської областей, навіть без отримання українських документів. Зрозуміло, що вони це роблять з певною метою”, — зазначає Луньова.
Зокрема, за приблизними статистичними даними (офіційні відсутні) 62 тисячі дітей з ОРДЛО не мають українських свідоцтв про народження. Це приблизно 75 відсотків. У Криму зі 128 тисяч малюків, які народилися після 2015 року, українське свідоцтво мають 13 тисяч.
“Відсутність документів — це ризик, коли людина може стати жертвою торгівлі людьми. Наявність документів державного зразка дає можливість захисту та пошуку цієї людини, якщо вона зникла. Зрозуміло, що держава – це не територія, це люди. Якщо в довгостроковій перспективі йдеться про повернення, реінтеграцію цих територій у єдиний правовий простір України, то ми насамперед маємо говорити про людей”, — каже радниця з юридичних питань УВКБ ООН Лідія Кузьменко.
Визнання документів дорівнює визнанню окупаційної влади?
Натомість перелік документів, які оформлюють люди на ТОТ, величезний. Це купівля та продаж майна, усиновлення, різноманітні судові рішення. Чи варто їх визнавати — дискусія точиться не перший рік. Звісно, є певні ризики. Наприклад, якщо йдеться про свідоцтво про смерть, хтось з бойовиків потенційно може сфальсифікувати свою смерть, щоб уникнути відповідальності.
Певна частина суспільства також вважає, що визнаючі документи так званих “ЛНР” та “ДНР”, Україна автоматично визнає і ці квазіреспубліки. Але ці поняття не тотожні, вважає керівниця Проєкту “Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень” Офісу Ради Європи в Україні Ганна Христова, спираючись на позицію Європейського суду з прав людини. Таке тлумачення обмежує права людей на ТОТ.
“Визнання актів, які є частиною правового життя рядового громадянина, жодною мірою не може тлумачитись як визнання в міжнародно-правовій площині законності сепаратистського режиму. Треба розмежовувати відповідальність за незаконну анексію та окупацію й питання прав людини, конкретних осіб, які не мають стати жертвами”, — пояснює Ганна Христова.
Електронні сервіси та юридичне розмежування: що можна зробити
Де ж завершується національна безпека та починаються права людини? Які документи окупаційної “влади” можна визнавати, а які — вже небезпечно?
Цікаву і досить просту відповідь пропонує адвокат Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський. Перший критерій: між ким відбуваються правові відносини. Можна визнавати документи, у яких йдеться про відносини між людьми. Та відкинути ті, де мова про відносини громадянина та так званої влади. Другий критерій: зважати саме на те, що робиться в інтересах людини.
“Уявіть собі, дитину усиновили українські громадяни на окупованій території. Вона живе в родині 2-3 роки. А потім потрапляє на підконтрольну Україні територію. Ми не визнаємо документи про усиновлення і забираємо дитину. Ми у її інтересах діємо?”, — додає юрист.
Наразі ж оформити якісь документи чи отримати певні послуги жителям окупованих територій досить складно. Іноді визнати якісь документи чинними можна через суд, це займає чимало часу. Перша заступниця Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Дар’я Свиридова додає, що наразі підіймається питання про те, щоб частину послуг перевести в онлайн. Найбільш затребувані (80-90 відсотків звернень) це паспортні послуги (новий паспорт, вклеювання фото тощо). Але їх важко перевести в онлайн. Проте є робоча група з представників Міністерства цифрової трансформації, Мінреінтеграції, Представництва президента України в АРК, яка опрацьовує їхній можливий перелік послуг, які можна надавати дистанційно.
“Завдання номер один для держави – роз’яснити нашим громадянам можливості електронно-цифрового підпису. Ми обмірковуємо те, щоб передбачити на КПВВ місця для податківців, які б видавали ці підписи, та як прибрати штучні бар’єри задля отримання цих підписів”, — каже Дар’я Свиридова.
🤔 Додатковий привід боятися
Не визнаючи документи, видані на ТОТ, Україна втрачає багато можливостей, вважають учасники дискусії. Наприклад, відкидаючи документи про вищу освіту, закривають дорогу для тих, хто хоче працювати саме в Україні. Відсутність чіткого розуміння — що буде з документами після деокупації — лякає жителів ТОТ. Це додається до інших моментів, які можуть турбувати людей, зокрема, чи не будуть їх якось судити за життя в окупації. Усе це в комплексі аж ніяк не сприяє реінтеграції.
“Концепція перехідного правосуддя має бути. Хай вона називається по іншому. Позиція держави в тому числі про відновлення прав людей, які постраждали від конфлікту, має бути. Вона має формуватися через широкі консультації. Правильного рецепта не існує. Мають вже зараз напрацьовувати рекомендації, як може відбуватися процес відновлення документів. Це може бути експертне середовище. Від держави ми чекаємо рамку — яким чином взагалі держава ставиться до документів, виданих в окупації”, — підсумовує Альона Луньова.
Фото на обкладинці: Вільне життя
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
6468
