"Факт того, що ви українець — це вже небезпека": як мешканці тимчасово окупованих територій чинять спротив загарбникам
Російська окупаційна влада продовжує грубо порушувати права людей на тимчасово окупованих територіях України: місцеві жителі живуть в умовах гуманітарної катастрофи, страху та насилля з боку окупантів. Однак, попри жорстокі репресії, рух опору лише міцнішає — українці продовжують боротися за свою ідентичність. Про те, які виклики доводиться долати на ТОТ, і як можна підтримати тих, хто чинить опір, читайте далі у статті.
12 листопада Всеукраїнська платформа “Молодіжні цінності” організувала захід на підтримку громадянського руху спротиву “Жовта Стрічка” та українців, що живуть на тимчасово окупованих територіях. Учасники обговорили форми опору, а також гуманітарні та психологічні виклики, з якими люди в окупації зіштовхуються щодня.
Східний Варіант долучився до дискусії, висвітливши важливу роль гарячої лінії “Help Print” для мешканців тимчасово окупованих територій, яка розпочала свою роботу в лютому 2024 року.
Гуманітарна катастрофа, репресії та психологічні наслідки
Росія систематично порушує права людини на тимчасово окупованих територіях України, починаючи з 2014-го року. З того часу на цих територіях почалася гуманітарна катастрофа, яка має наслідки в усіх сферах життя дотепер. Люди опинилися без доступу до життєво важливих медичних препаратів та елементарних умов для нормального існування.
Місцеві жителі змушені шукати альтернативні шляхи для задоволення базових потреб, зокрема, для купівлі продуктів. Часто люди їдуть до Ростова або інших прикордонних міст росії, щоб купити товари, оскільки ціни в окупації значно завищені — іноді втричі більше, ніж на території росії. Про це розповіла спікерка руху опору “Жовта Стрічка” Валерія Лисиченко.
“Крім того, що об'єм продуктів зменшують, ціни на нього ще й невиправдано завищують. Якщо казати за останні півроку, то ціни на товари в магазинах на тимчасово окупованих територіях зросли, приблизно втричі, в порівнянні з російськими містами. Тому людям набагато дешевше купити квиток на потяг до якогось російського міста чи заплатити перевізнику, приїхати туди, закупитися продуктами й повернутися додому”, — розповідає Валерія.
Життєво важливі ліки теж досить важко отримати, їхня видача стала одним із методом насильницької паспортизації окупантів.
“Є люди, які потребують постійного вживання медикаментів, таких як інсулін для діабетиків або знеболювальні від інших захворювань. Однак, частіше за все, ці препарати видають лише за паспортами росії, що є ще одним способом примусової паспортизації. На жаль, для того, щоб отримати необхідну допомогу, люди змушені брати паспорт країни-агресора”, — зазначає спікерка Жовтої Стрічки.
Протягом всіх цих років росія порушує Женевську конвенцію 1956 року, зокрема у питаннях поводження з військовополоненими, примусової мобілізації та прав цивільних осіб. Примусова мобілізація стала однією з найпоширеніших проблем: українці, які опинилися під російською окупацією, змушені йти на війну проти власної країни.
З таким запитом звернувся чоловік з тимчасово окупованої Луганщини на гарячу лінію Східного Варіанта “Help Print”.
“До нас дійсно надходять запити щодо примусової мобілізації та інших пов'язаних питань. Один із таких запитів був дуже показовим і чутливим. Чоловік, який проживає на тимчасово окупованій території Луганської області з 2014 року, звернувся до нас з проханням поради. Він досі чекає на повернення Сил оборони України й вірить, що окуповані території будуть звільнені. Він запитував, чи є можливість уникнути примусової мобілізації та зберегти своє життя. Спілкування з нами для нього було як такою розрадою. Ми вислухали його та поділилися нашими матеріалами з рекомендаціями українських правозахисників щодо примусової мобілізації”, — про це розповіла координаторка гарячої лінії Східного Варіанта “Help Print” Валерія Круподеря.
Валерія зазначила, що цей випадок є дуже показовим прикладом того, що є люди, які з 2014 року чекають на звільнення тимчасово окупованих територій та зберігають чітку проукраїнську позицію, попри небезпеку.
Крім того, вона поділилася особливостями роботи гарячої лінії для мешканців ТОТ:
“Наша гаряча лінія не лише надає практичну допомогу, але й є важливим інструментом для моральної підтримки українців на тимчасово окупованих територіях. Багато людей звертаються до нас не лише за інструкціями, але й просто для того, щоб поговорити. Наприклад, одна з запитувачок з тимчасово окупованої Запорізької області зазначила, що для неї наша розмова стала як психотерапія, і це для нас дуже важливо, бо такі контакти допомагають людям почуватися менш ізольованими. Ми прагнемо, щоб люди знали, що вони не залишені наодинці зі своїми проблемами”.
Важливим фактором також є психологічний аспект окупації та його вплив на ментальне здоров’я українців. Кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник відділу психології праці Інституту педагогічної освіти й освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України Алла Шевенко розповіла, що психологічні наслідки окупації — це складний і довготривалий процес, що вимагає особливої уваги й чутливості з боку суспільства.
Люди, які пережили окупацію, зіштовхуються з численними психологічними проблемами, що виникли не лише через фізичне насилля, але й через постійний стрес, тиск і страх. Найскладніше — це інтегрувати цих людей в мирне суспільство, яке не проживало таких травм. Це потребує терпіння й підтримки.
“Психологічний стан цих людей значно змінюється через страх, що став найбільш ефективним інструментом для контролю в окупації. Люди, які пережили насильство або психологічний тиск, можуть відчувати себе втраченими й зламаними. Стрес, що виникає від такої ситуації, залишає глибокі сліди, які потребують довготривалого процесу відновлення”, — пояснює Алла Шевенко.
Експертка зазначає, що завдання кожного з нас — бути уважним до людей, які приїжджають з тимчасово окупованих територій, не ставити їм некоректних питань, до прикладу “Чому ви не виїхали раніше?”, й не робити поспішних висновків. Порушення таких тем, як мова чи особисті переживання, може спричинити ще більший психологічний біль. Наше завдання — максимально полегшити їхню адаптацію.
“Люди продовжують чинити опір і чекають, що Україна обов'язково поверне всі території”
Рух опору на тимчасово окупованих територіях України набирає обертів, стаючи все більш помітним і впливовим. Про це розповіла членкиня правління Міжнародного жіночого руху “За сімейні цінності” Ірина Веригіна. З кожним днем на вулицях окупованих міст все частіше з'являються символи спротиву, які нагадують загарбникам, що вони тимчасово на чужій землі.
Одним із таких важливих рухів є “Жовта Стрічка”, який активно підтримує людей, що прагнуть виразити свою непокірність окупаційній владі.
«“Жовта Стрічка” часто неправильно асоціюється з партизанським рухом, хоча насправді вона є символом ненасильницького спротиву. Його основна мета — інформувати та підтримувати моральний дух в умовах окупації. “Жовта Стрічка” допомагає людям усвідомити, що вони не самотні у своїх переконаннях, навіть якщо не можуть відкрито виражати свою позицію», — розповідає спікерка руху спротиву Валерія Лисиченко.
Також Валерія додає, що це важливий інструмент для донесення меседжу до міжнародної спільноти, а ще — створює значний психологічний тиск на окупантів, адже навіть у найжорстокіших умовах люди продовжують висловлювати протест та підтримувати Україну.
Спікерка зазначає, що ніхто не зобов’язаний вдаватися до радикальних дій, щоб підтримати рух спротиву. Однак важливо поширювати інформацію, особливо серед іноземної аудиторії.
Для того, щоб бути частиною цього руху, достатньо бути українцем та мати проукраїнську позицію.
Попри тиск і жорстокість окупантів, українці на тимчасово окупованих територіях не втрачають надії на перемогу України. У кожному жесті спротиву, в кожній жовтій стрічці, в кожному проукраїнському символі — їхня сила, сміливість та незламна віра у власну країну.
***