Від кризи до можливостей: як переселенка з Луганська створила успішний освітній центр у Кременчуці

Шлях до покликання

Анна Чевердакова народилася у Луганську. Освіту здобула у Луганському національному педагогічному університеті ім. Тараса Шевченка за спеціальностями практична психологія та філологія. За розподілом три роки працювала психологом у медико-біологічному ліцеї-інтернаті. Проте реальність виявилася суворішою за мрії.

«Мізерна заробітна платня посприяла розчаруванню у професії. З’явилося відчуття, що я щось не те обрала у своєму житті», — згадує Анна.

Жінка вирішує кардинально змінити напрямок і обирає сферу торгівлі. Але і тут не знаходить себе.

«Через пару років з’явилося стійке відчуття, що мене нудить від роботи. З одного боку все добре, все виходить, гідна заробітна платня, а з іншого — мені не хочеться туди йти», — ділиться спогадами Анна.

Внутрішній конфлікт наростав. Жінка усвідомлює, що йде не своїм шляхом і знову настав час для змін.

У пошуках власного шляху

Анна Чевердакова впевнена: коли людина чітко усвідомлює ситуацію, в якій опинилася, вона здатна поставити собі правильні запитання. І відповіді на них обов’язково знайдуться.

«В якийсь момент мені в інтернеті трапився допис щодо педагогіки за системою Монтессорі. І навіть, ще не розуміючи до кінця що це, відчула, що воно моє», — розповідає жінка.

Анна занурилася у вивчення системи Монтессорі та корекційної педагогіки. Ці знання чудово доповнили її психологічну освіту. Невдовзі вона почала працювати в Центрі Монтессорі Луганська, проводячи різноманітні заняття для дітей та дорослих.

«Це був період постійного навчання. Позитивна психотерапія, арттерапія, курси підвищення кваліфікації. Було таке відчуття, що мені треба просто поглинути в якийсь набір знань, треба постійно навчатися і видавати це оточенню»,  — згадує вона.

Анна проводила різноманітні заняття: для дітей, вагітних, вела групи «Мама і малюк», надавала консультації як психолог, працювала з підлітками та дорослими. І розуміла, що нарешті дійсно займається тим, чого прагнула.

Війна змінює все

Спокійне життя Анни та її родини обірвалося у квітні 2014 року. Луганськ опинився в епіцентрі бойових дій.

«На початку квітня, після захоплення адміністративних будівель сепаратистами та російськими військовими, ми вирішили виїхати до родичів у Харків. Чоловік дав на збори 2 годин», — пригадує Анна.

Родина була впевнена, що виїжджає ненадовго. Здавалося, все швидко закінчиться, і вони повернуться додому. Але реальність виявилася іншою.

Минув місяць. Ситуація не покращувалася. Тоді друзі запропонували приїхати до Кременчука — відпочити біля Дніпра. І в липні родина знову змінила місце проживання.

Літо минуло швидко. У вересні синам треба було до школи, а заощадження закінчувалися. Прийшов час щось вирішувати.

«Ми вирішили розпочати нове життя у Кременчуці. Я влаштувалася на роботу у дитячий центр. І дуже швидко зрозуміла, що те, що я роблю, має попит серед містян», — каже жінка.

Так Анна почала писати нову сторінку свого життя — тепер уже на Полтавщині.

Від кризи до можливостей

Аналізуючи досвід переселенців, психологиня зазначає, що найважчим для них є втрата зв’язків зі світом, який вони вважали рідним, втрата коренів. Але попри це майже всі вони можуть згадати потужну допомогу інших людей, а також дуже позитивні моменти, які відбувалися з ними саме в цей час. Адже криза, на думку Анни, — це також потужне джерело енергії.

«У мене була дуже сильна жага до життя і бажання довести, що попри те, що загарбники вкрали в мене все, я спроможна відновити це знову. І не дати шансу мене здолати», — згадує вона.

Ця спортивна злість підштовхнула її до нових звершень. І в якийсь момент зрозуміла, що стала більше, ніж те місце, де ти знаходилася. Це відчуття привело її до рішення відкрити власний центр.

Усе склалося. Анна швидко знайшла приміщення, тоді ще незнайомі люди допомагали робити ремонт і облаштовувати приміщення. А 15 серпня 2015 року Родинний центр «Лелека» відчинив свої двері й прийняв перших відвідувачів.

«Почала з мінімуму, працювала по 12-13 годин на день. А першим адміністратором на волонтерських засадах була подруга», — всміхається Анна. 

Сьогодні «Лелека» — це цілий комплекс послуг: дитячі ясла, садок, підготовка до школи, група подовженого дня, гуртки, тренінги для дорослих і дітей, майстер-класи щосуботи.

Цінності та домовленості

Засновниця родинного центру, ділиться секретами успішної роботи з дітьми та їхніми батьками. Її підхід базується на чесності, відкритості та взаємоповазі.

«Перед зарахуванням дитини я проводжу відверту співбесіду з батьками й пояснюю свої цінності та методи. Якщо їм це близько — домовляємося. Якщо ні — краще не починати», — розповідає Анна.

Також у «Лелеці» заохочують відкритий діалог та уважно ставляться до зауважень. А важливим аспектом є екологічність у спілкуванні.

«Я вибудовую чіткі межі взаємодії. У центрі панує атмосфера рівності. І немає різниці між ставленням до мене чи до персоналу», — підкреслює очільниця закладу.

Усе це є частиною високого рівня освіти, який забезпечує «Лелека».

«Наші вихованці опановують програму першого класу ще в садочку», — зазначає Анна. Такий підхід готує дітей до навчання у класах з поглибленим вивченням предметів.

Нові горизонти: від центру до волонтерства

Родинний центр «Лелека» став для Анни не лише бізнесом, але й платформою для ширшої діяльності. Приміщення центру перетворилося на осередок молодіжної волонтерської організації YMCA.

«Хто шукає собі пригод, той їх знаходить», — посміхається Анна, розповідаючи про своє знайомство з YMCA. Після участі у фестивалі організації в Києві, де вона провела тренінг з психології, Анну запросили стати волонтером.

«Мені це дуже сподобалось. Я побачила здорове середовище для розвитку молоді, в тому числі та для моїх синів-підлітків», — пояснює вона.

Згодом Анна стала президенткою осередку YMCA у Кременчуці. Під її керівництвом організація активно розвиває такі напрямки, як волонтерство, неформальна освіта та підтримка ментального здоров'я. 

Оновлення та анонси діяльності доступні на сторінці осередку в Instagram.

Секрет успіху

Анна впевнена, що у кожної людини є генетично закладений запас енергії. Але найважливіше — вміння керувати цією енергією. Головним джерелом натхнення для жінки є її справа.

«Мене мотивує внутрішнє відчуття сенсу. І ця внутрішня мотивація — рушійна сила моєї діяльності. Коли я бачу сенс у своїй роботі, мені не потрібне зовнішнє схвалення. Мене надихають результати: щасливі обличчя дітей та батьків», — зізнається вона.

Також психологиня впевнена, що чим більше ти віддаєш, тим більше отримуєш. У важкий період життя Анна відчула потужну підтримку оточення і саме це лягло в основу її світогляду.

Ця глибока внутрішня мотивація допомагає Анні долати труднощі та продовжувати свою місію, постійно знаходячи нові сили для розвитку та вдосконалення.

Сьогодні Анна з оптимізмом дивиться у майбутнє. Її родинний центр «Лелека» продовжує розвиватися, постійно розширюючи спектр послуг та залучаючи нових клієнтів. Волонтерська діяльність в YMCA також набирає обертів, охоплюючи все більше молоді Кременчука.

***