Як відновлюють водозабезпечення Донеччини за допомогою шахтної води

Саме ця штучно створена водна артерія, яка півстоліття допомагала розв'язувати проблему нестачі води у регіоні, з початком війни на сході стала об’єктом постійних обстрілів з боку ворога. Літо 2014 року надовго запам’яталось жителям Донецької області не лише спробами створення так званої “днр”, а й 4­-місячною відсутністю води у кранах.

Відсутність альтернативного водного джерела, здатного напоїти регіон, одразу стала його Ахіллесовою п’ятою. І її ворог намагався максимально використовувати. Через постійні обстріли водогону місцева влада на підконтрольній українському уряду частині області місяцями забезпечувала потребу у воді сотень тисяч людей, а також соціальних, медичних, освітніх установ шляхом привезеної з інших регіонів води. Це потребувало шалених витрат, надзвичайних організаційних рішень, спільних зусиль багатьох фахівців.

Стало зрозуміло, що ситуація вимагає пошуку сталого альтернативного джерела водозабезпечення регіону.

Особливо гостро проблема постала на території західної частини області. Телевізійні кадри за участю мешканців Покровська, Мирнограда, Селидового, Добропілля, які місяцями з відрами вишукувалися у довжелезні черги аби набрати води, надовго стали топтемою для регіональних і національних ЗМІ.

Після підписання Мінських угод у комунальників з’явилася можливість хоча б частково полагодити пошкоджену інфраструктуру головної водної артерії області. Це дозволило повернути воду у помешкання людей. Але ненадовго. З активізацією бойових дій на Донбасі проблема водопостачання знову загострилася. Тимчасове рішення було знайдено: на Карлівському водосховищі встановили нове устаткування. Реалізувати цей проєкт вдалося завдяки міжнародним донорам.

Але 25 травня 2023 року російські загарбники свідомо зруйнували дамбу Карлівського водосховища. І населення західної частини області знову залишилось без води. Перед кожною громадою постало вкрай непросте завдання: в умовах повномасштабної війни знайти спосіб забезпечити водою десятки тисяч людей, які лишились у власних домівках на території області.

Дієве рішення було знайдено у громаді Мирнограда. Протягом тривалого часу тут розробляли проєкт альтернативного водозабезпечення шляхом використання води з вугільної копальні «Центральна». Щогодини у шахті насоси перекачують близько 570 м куб води. Значний обсяг такої дефіцитної рідини та став надією на подолання проблеми з водозабезпеченням жителів.

Але втілити ідею технічно виявилось дуже складно. Тільки попередні розрахунки й осмислення спеціалістами механізму використання, очищення, прокачки та доставки води зайняли понад рік. На цьому етапі, за словами Мирноградського міського голови Олександра Брикалова, автори проєкту зіштовхнулися з численними труднощами.

­– Обсягу води шахти «Центральна» за розрахунками достатньо, щоб за графіком подавати її мешканцям Мирнограда та сусіднього міста Покровська. Але необхідно було вирішити безліч технічних питань, – зазначав Олександр Брикалов у 2022 році, коли проєкт лише проходив перші технічні опрацювання. – Наприклад, чи вистачить водогонів, які використовує шахта «Центральна», для запуску проєкту в дію й які додаткові водогони необхідно прокласти, щоб ця вода потрапила до системи водопостачання Мирнограда? Як потім подавати цю воду на насосну, щоб згодом вона потрапила до споживачів усіх районів Мирнограда та міста Покровська. Зрозуміло, що проєкт потребує і дуже значного фінансового ресурсу.

І ось нарешті навесні 2023 року довгоочікуваний проєкт вийшов на фінальну стадію втілення. Для вирішення фінансових питань свої зусилля об’єднали дві громади – Мирнограда та Покровська. Кожна з них направила на реалізацію проєкту по 30 млн гривень. Ще 120 млн гривень виділила Донецька ВЦА.

Завдяки цим чималим коштам на копальні були встановлені мобільні очисні споруди, оснащені за високими стандартами якості та безпеки. Це дозволило очищати воду з глибин шахти до рівня використання її для побутових потреб.

Директор Мирноградського міськводоканалу Ігор Лапчинський зазначає, що встановлена на «Центральній» фільтрувальна станція – потужна.

–­ Вона здатна повністю очистити воду з надр до встановлених санітарних нормативів, ­ –­ додав Ігор Лапчинський.

Офіційною датою втілення проєкту у життя можна вважати 1 липня 2023 року. Саме у цей день після півторамісячної перерви у домівках жителів Мирнограда та Покровська знову з’явилася така очікувана вода.

Цілодобово з копальні на поверхню підіймають, очищують і запускають у водогін близько 9 тисяч метрів кубічних води. Цього об’єму, на жаль, не вистачає, щоб повністю покрити потребу двох міст, населення яких на початок війни перевищувало 100 тисяч. Тому був розроблений графік, згідно з яким громади отримують воду почергово упродовж трьох днів. Також один день на тиждень фахівці використовують для технічного заповнення водогонів.

­–  Основна маса води з фільтрувальної станції приходить на насосну станцію у селищі Рівне,­ – розповідає Ігор Лапчинський. ­– Там знаходиться розподільчий вузол. На насосній також спеціалісти додатково контролюють якість води. Проєкт працює вже більше місяця. Він показав свою технічну життєздатність. Вода влаштовує людей за якістю. Тож ми не отримали жодних неприємних сюрпризів.

Через місяць після запуску проєкту на той момент очільник Донецької ВЦА Павло Кириленко з робочим візитом побував у громадах західної частини області. У Мирнограді він переконався в ефективній роботі втіленого проєкту з альтернативного водозабезпечення.

­ – Унаслідок руйнування рашистами Південнодонбаського водогону та греблі Карлівського водосховища громади відчули гострий дефіцит води, -– зазначив Павло Кириленко. –­ Ми детально працюємо над альтернативними схемами водопостачання, адже розуміємо, що повністю вирішити питання відновлення водогону буде можливо лише після нашої Перемоги.

Звісно, найбільше полегшення від реалізації проєкту відчули мешканці громади, які до того кілька місяців страждали від повної «посухи» в кранах. Корінна мешканка Мирнограда Людмила Москаленко не приховує емоцій.

– З 2014 року ми звикли до того, що можемо по кілька місяців не бачити воду в оселях. Моя родина мешкає на 8 поверсі 9-поверхівки. Ми як могли намагалася вирішувати питання самотужки. Я придбала кілька великих водонакопичувачів, насосне обладнання, щотижня сплачувала за закачку води людям, які доставляли її зі приватних джерел. Це було дуже коштовно. Коли вода, нарешті, знову пішла у кран, це  стало великим полегшенням для нашої родини.

Ще одна жителька Мирнограда Карина Чепурко зазначає, що проєкт забезпечення водою з копальні «Центральна» зняв найбільш гостру потребу у воді.

– Звісно, хотілося б мати воду у кранах щодня. Як це було раніше. Для жителів столиці чи обласних центрів, віддалених від прифронтової території, це норма життя, яка не викликає питань. Наразі у Мирнограді ми отримуємо воду три доби на тиждень. Це викликає велику кількість труднощів у дні, коли вода подається за графіком у сусідню громаду. Особливо під час літньої спеки важко цілий день не мати води у крані. То ж сподіваюсь, що з часом ситуація буде  покращуватися.

Знайдене технічне рішення водозабезпечення Мирнограда та Покровська  шляхом води з вугільної копальні надихнув шукати власний шлях виходу з глухого кута  і сусідні громади західної частини Донецької області.

Так, шахтарське містечко Родинське вже теж отримує воду з глибин вугільної копальні. Водним донором для громади стала Вугільна компанія «Краснолиманська». Необхідне взаєморозуміння у розв'язання цього питання знайшло керівництво міста, копальні, військової адміністрації та водоканалу. Завдяки спільним зусиллям і вдалим технічним рішенням очищена та знезаражена вода з підземних джерел надходить у крани мешканцям Родинського старостинського округу.

Наразі проєкт альтернативного водозабезпечення втілено і у  місті Новогродівка. Тут у дворах багатоповерхівок були пробурені свердловини, вода з яких і запитує нині будівлі. А в селищі Рубіжному Новогродівської громади при підтримці міжнародних благодійників втілений у життя проєкт альтернативного водозабезпечення шляхом встановлення потужної насосної станції, що підкачує воду зі свердловин у великі накопичувальні ємності. З них вода подається у крани жителів селища.

Власний шлях у пошуках альтернативних водних джерел намагається знайти й Селидівська громада. Спроба реалізувати аналогічний проєкт з використання шахтних вод у цьому місті, на жаль, не мала успіху. Причина – надвисока концентрація заліза у воді з надр місцевих вугільних копалень. Тому ця живильна рідина не придатна для використання у побуті навіть після численних спроб очищення.

Тож у Селидовому проведена розконсервація старих, але потужних артезіанських свердловин, які були затомпоновані ще за радянських часів. Під цей проєкт були виділені необхідні кошти.

Максим ЗАБЄЛЯ

***